Психологічна служба

      Психологічна служба

tFLbW89Hqg8

      Людмила Степанівна Худик

        практичний психолог, психотерапевт в модальності позитивна психотерапія.

    Життєве кредо:

   «Найщасливіша та людина, яка дарує щастя найбільшій кількості людей»

(Д. Дідро)

 

    Шановні студенти та батьки! Дорослішання – це непростий період в житті будь-якої людини. Крім фізичних змін організму, відбуваються зміни і у морально-психологічному розвитку. Підлітковий та юнацький вік завжди сповнений протиріч. Студент стикається з раніше невідомими йому суперечностями у взаєминах між людьми, в яких губиться, він виявляє у собі почуття і потяги, перед якими є беззахисним. У кожного з нас постійно виникають різні труднощі і ми можемо опинитися в непростій життєвій ситуації.
Моє завдання, як практичного психолога – допомогти Вам розібратися в ситуації, що склалася і знайти оптимальне рішення.

     Психологічна служба технікуму діє відповідно наказу Міністерства освіти і науки України №127 від 03 травня 1999 року «Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України» та керується у своїй роботі «Положенням про психологічну службу і етичним кодексом психолога».
Робота психологічної служби технікуму спрямована на вирішення конкретних проблем, з якими звертаються студенти, їхні батьки, викладачі та співробітники.

     Основною метою діяльності практичного психолога технікуму є розвиток у студентів навичок самодопомоги, підвищення рівня стресостійкості та здатності підтримати оточуючих в складних життєвих умовах.

Пріоритетними напрямами діяльності психологічної служби технікуму є:

  • – психологічна просвіта й профілактика серед студентів та викладачів;
  • – проведення індивідуальної і групової психодіагностики серед учасників навчально-виховного процесу, розробка рекомендацій за результатами проведених соціально-психологічних досліджень;
  • – психокорекційна робота серед студентів із застосуванням методів психокорекції та загальної психотерапії;
  • – консультативна робота з батьками, студентами, викладачами;
  • – організаційно – методична робота;
  • – зв’язки з громадськістю.

Також психологічна служба технікуму працює над підвищенням психологічної культури викладачів та студентів, забезпечуючи належний рівень їхньої психологічної компетенції, сприяє психологічній підтримці навчально-виховного процесу та допомагає у розв’язанні різноманітних особистісних та професійних проблем, які мають психологічне підґрунтя.

Хочеш змінити світ – почни з себе. Н. Пезешкіан

 

Шлях до благополуччя, здоров’я, процвітання та гармонії починається з маленького кроку назустріч собі, з бажання розплутати клубок життєвих негараздів, розчарувань та тривог, із відновлення глибинної любові і поваги до самого себе.
Все можливо, тільки не варто залишатися один на один зі своїми проблемами, адже є психологія – наука, що протягом віків допомагала людині знаходити вихід із найскладніших ситуацій.

       Довіртеся собі, дозвольте психологу Вам допомогти, адже Ви варті того, щоб бути щасливими.

      Індивідуальна консультація у психолога – це час, який належить тільки Вам! Це час та місце, де можна вільно думати та відчувати, аналізувати та змінюватися, ефективно та самостійно вирішуючи всі свої життєві проблеми.

      На консультації у психолога Ви зможете зрозуміти, чому виникають складнощі та проблеми у Вашому житті та як їх можна уникнути або подолати. Це можливість поміркувати про себе та своє життя, можливість визначитися з тим, як саме Ви хочете жити, які стосунки мати, як зробити своє життя наповненим енергією та натхненням.

    Психодіагностика спрямована на поглиблене психолого-педагогічне вивчення студента, його індивідуальних особливостей, причин порушень у його навчанні та поведінці, а також взаємодії та розвитку малих груп. За результатами діагностики формуються висновки та рекомендації.

    Корекційно-відновлювальна робота – це комплексний вплив на студента з метою подолання ним різного роду труднощів. З цією метою використовуються різноманітні сучасні методи психоаналізу та психокорекції.

     Організаційно-методична робота передбачає участь психолога в роботі методичних об’єднань академічних груп, семінарах, конференціях, супервізіях, інтервізійних групах, конгресах, навчальних програмах та засіданнях педагогічних рад, у розв’язанні громадських завдань.

      Зв’язки з громадськістю спрямовані на обговорення найбільш суттєвих закономірностей та проблем соціально – психологічного розвитку особистості з студентськими, батьківськими, викладацькими, громадськими організаціями.
Функція психологічної допомоги викладачам та студентам реалізується через індивідуальні консультації, бесіди, групові тренінги, психодіагностику, інші форми психотерапевтичної роботи.

      Для досягнення своєї мети психологічна служба координує свої дії та тісно співпрацює з педагогічним та студентським колективами, батьками та адміністрацією.

        Кабінет практичного психолога знаходиться на І поверсі гуртожитку технікуму.

Графік проведення консультацій психологом технікуму

 

Понеділок
15:00-17:00

Вівторок
15:00-17:00

Середа
Методичний день

Четвер
15:00-17:00

П’ятниця
15:00-17:00

 

 

Навіщо йти до психолога?

        У житті бувають такі ситуації, коли нам здається, що ми у безвиході. Психолог дає “поштовх” у напрямі вирішення вашої проблеми. Він не порадник і не учитель, швидше провідник, якого наймає мандрівник, щоб знайти складну ділянку свого шляху.

      До психологів звертаються здорові, “нормальні” люди. Одні хочуть краще розуміти себе і оточення, прагнуть до самопізнання, особистого зростання, пошуку і розкриття себе. Інші – знайти вихід із складної життєвої ситуації, зробити своє життя яскравішим і насиченим, більше безболісно пройти складнощі повсякденного життя.

     Навіщо мені професійний психолог? “У мене є хороший друг, якому я можу довіритися. Що ж такого може зробити психолог, чого не може друг”?, – приблизно так міркує безліч людей. Психолог може дати вам якісно новий досвід людських відносин.

      Робота психолога з клієнтом – це не розвага, а глибокий обмінний процес, який відбувається в атмосфері безумовної довіри. Психолог – людина, яка захоплена своєю роботою, тому що прагне зрозуміти людей, упізнати їх і допомогти ім.

Хороший психолог має здатність любити і поважати людей.
«Ніде не віднайти спокою тому, хто не знайшов його в собі самому»
Франсуа де Ларошфуко

      Кожен студент має можливість одержати психологічні поради та підтримку в будь-яких особистих проблемах, допомогу в налагодженні стосунків, поділитися своїми переживаннями, радістю. І таким мудрим порадником, уважним співрозмовником, щирим другом є психолог.

     Робота психолога полягає в наданні допомоги студенту під час адаптації в новому колективі, у створенні сприятливого психологічного клімату, допомозі в конфліктних та стресових ситуаціях.

      Ті, хто бажають глибше пізнати себе, особливості своєї поведінки, типологічні особливості особистості та багато іншого, можуть зробити це за допомогою психодіагностичних методик. Також психолог надає консультації щодо зняття психологічної напруги, втомлюваності і проводить разом зі студентами релаксаційні вправи, що особливо актуальні в період заліково-екзаменаційної сесії.

      Студенти із задоволенням беруть участь в тренінгах, засіданнях круглого столу, відвідують лекції, бесіди, переглядають відеофільми, основна тематика яких стосується профілактики тютюнокуріння, алкоголізму, наркоманії, торгівлі людьми, підготовки до сімейного життя, стосунків між чоловіком та жінкою.

      Студенти, які входять до студентської ради, отримують поради щодо розвитку лідерських якостей. Адже лідер – це людина, яка здатна повести за собою, пробудити інтерес до справи, активно впливає на навколишніх, найбільш повно розуміє інтереси більшості. Консультації за запитом проводяться і з батьками студентів, які найчастіше звертаються з питанням виховання своїх дітей та проблем підліткового віку.

 

Що потрібно знати студенту-першокурснику

Бути студентом не так просто, як здається. Особливо в перші дні й навіть тижні навчання, коли все навколо вас незнайоме, незвичне. Ви адаптуєтесь до нових життєвих обставин. Цей стан звикання до нового дуже скоро мине.
Поради для швидкої орієнтації в перші дні навчання

           • Візьміть собі за правило приходити на заняття на 10—15 хв раніше, щоб без зайвого хвилювання знайти потрібну аудиторію.

         • Одразу знайдіть та запам’ятайте розклад занять вашої групи. Розклад може змінюватися, тому частіше зазирайте у нього.

        • Ознайомтеся з усіма підрозділами навчаль¬ного закладу, які можуть знадобитися: директор, заступники директора, аудиторії, завідувач відділенням, бібліотека, читальний зал, їдальня тощо. Дізнай¬теся години їхньої роботи.

        • Дізнайтеся й запишіть прізвища та імена ваших викладачів, куратора вашої трупи, одногрупників, їхні домашні й мобільні телефони, адреси електронної пошти, особливо старости групи.

        • Якомога швидше навчіться конспектувати лекції. Придбайте достатню кількість зошитів. Помиляється той студент, який пише всі конспекти в одному зошиті, готуватися до іспитів буде складно. Головне, щоб у вас завжди лежали «запасні» 1—2 ручки, також зручно мати при собі ручку червоного або іншого кольору — з їх допомогою ви зможете підкреслювати найважливіші визначення, ставити позначки на полях, виділяти нові терміни тощо.

       • Обов’язково запишіть ці дані у відповідному зошиті: прізвище, ім’я та по батькові викладача, який веде певний предмет, дні та години, коли викладач буває на роботі. Коли настане час здавати реферати й курсові, ця інформація буде дуже цінною.

         • Налаштуйтеся на те, що підготовка до сесії починається… з першого заняття. На семінарах ведіть себе активно — виступайте з доповненнями, уточненнями, ставте запитання. Якщо при цьому не будете пропускати лекції і будете своєчасно здавати реферати, маєте шанс-отримати залік або іспит «автоматом».

Вчимося слухати лекцію викладача

Упорядкуйте робоче місце — нехай ніщо не відволікає вашу увагу.

Підготуйтеся до сприйняття матеріалу, сядь¬те у зручну позу. Пам’ятайте: коли розслаблене тіло, розслаблена й увага.
Обміркуйте тему лекції.

Зверніть увагу на інтонацію подання мате¬ріалу викладачем, стежте за повторами з його розповіді — так викладач виділяє основні думки.

Намагайтеся уявити те, що почули.

Зіставте почуте із засвоєними знаннями.

Обов’язково намагайтеся виділити основні думки, засади.

Найкращий спосіб зберегти інформацію — записати її.

Вчимося вести записи з голосу\Не починайте записувати матеріал з перших слів викладача, спочатку вислухайте думку до кінця та зрозумійте її.

Починайте запис від того моменту, коли викладач закінчує виклад однієї думки й починає її коментувати.

Не намагайтеся записати матеріал дослівно (при цьому губиться основна думка, такий запис робити важко); відкидайте другорядні слова, без яких головна думка матеріалу не змінює¬ться.

Скорочуйте слова, деякі можна замінити опорними значками, умовними позначеннями. Після скорочення залишайте місце, щоб закін¬чити запис удома.

Намагайтеся писати швидко.

Якщо в лекції є незрозумілі місця — за¬лиште місце в зошиті, після заняття запитайте у викладача й запишіть.

Виконуйте загальні правила ведення кон¬спекту.

Вчимося записувати лекції

Розробити систему символів і зрозумілих вам скорочень. Усі символи з розшифровкою запишіть на зворотному боці обкладинки зошита.

                    Реферат
Реферат — це самостійна творча робота сту¬дента, що засвідчує його знання з цієї теми. Написання реферату — творчий процес.
Етапи роботи над рефератом
1. Вступний — вибір теми, складання списку літератури для опрацювання, її вивчення, роз¬робка плану й написання вступу.
Визначаючись із темою, потрібно:
– проконсультуватися з викладачем;
– звернутися до бібліотечних каталогів, ско¬ристатися електронними каталогами, а також пошуковими системами Інтернету.
2. Основний — детальне опрацювання лі¬тератури, робота над змістом і висновками реферату.
3. Прикінцевий — оформлення реферату, са¬мокритична оцінка його змісту й виправлення виявлених недоліків.
4. Захист реферату під час семінарського за¬няття, на студентській конференції.
Структура реферату
• титульна сторінка;
• план;
• вступ;
• основна частина (розділи, пункти і під¬пункти);
• висновки;
• список літератури;
• додатки.

Вчимося правильно висловлювати свої думки
• Щоб навчитися правильно говорити, треба навчитися читати і слухати.
• Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся у зміст написаного: намагайтеся побачити, почути, зрозуміти й запам’ятати художні особливості мови, мовні звороти.
• Словниковий запас значно збагатить спеціаль¬на робота: заведіть словник для запису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та використанні, добирайте до них антоніми та синоніми, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні.
• Намагайтеся не лише запам’ятати мову оратора, а й відповідні прийоми.
• Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.
• Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів – це збіднює мову.
• Щодня читайте вголос по 15—20 хв, усві¬домте зміст тексту, поміркуйте, де зробити паузу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.

 

 

Прийоми покращення дисципліни на занятті

Викладачу

• Фокусування. Техніка фокусування передбачає концентрацію уваги слухачів до того, як розпочнеться лекція.
• Пряма настанова. Техніка прямої настанови передбачає на початку кожного заняття повідомлення студентам плану заняття з визначенням часу на виконання окремих завдань.
• Контроль.
• Моделювання. Ввічливі, терплячі та організовані викладачі показують приклад своєю поведінкою.
• Невербальні сигнали ( вираз обличчя, поза, жести тощо). Ретельно підберіть типи невербальних сигналів для використання на занятті. Поясніть студентам, що ви хочете від них, коли використовуєте ці сигнали.
• Стверджувальна дисципліна. Студентам презентуються чіткі правила, на необхідності виконання яких постійно наголошується.
• «Я – повідомлення».
• Позитивна дисципліна. Говоріть студентам, як потрібно поводитися, замість того, щоб перераховувати речі, які вони не повинні робити.
• І ще…визнайте, що систематична погана поведінка студентів часто є сигналом, що їм нецікаво або не вистачає уваги з боку оточення.
• Будьте терплячі. Щоб вирішити проблеми з дисципліною, якщо вони є, необхідний певний час.

 

 

Як допомогти першокурснику в період адаптації
Викладачу

• Враховуйте труднощі адаптаційного періоду першокурсників.
• Стежте за темпом пари – високий темп заважає багатьом студентам засвоювати матеріал.
• Налагоджуйте емоційний контакт з групою.
• Ніколи не використовуйте оцінку як засіб покарання студента. Оцінка досягнень повинна бути орієнтацією на успіх, сприяти розвитку мотивації до навчання, а не її зниження.
• Помічайте позитивну динаміку в розвитку кожного окремого студента (не можна порівнювати «Олену з Богданом», можна – «Богдана вчорашнього і Богдана сьогоднішнього»).
• Можна виражати свою незадоволеність окремими діями студента, але не студентом в цілому.
• Розвивайте навички самоконтролю. Не бійтеся визнати свої помилки. Постійно аналізуйте всі плюси і мінуси в своїй роботі.
• Урізноманітнюйте методику роботи в групах, в парах, індивідуально.
• Не створюйте психотравмуючих ситуацій при виставленні оцінок, виставляйте оцінки не формально, а з урахуванням індивіду особливостей і досягнень кожного студента.
• Разом з оцінкою частіше використовуйте позитивні оцінні думки («молодець, хороша відповідь, впорався» і т. д.).
• Не допускайте педагогічного маніпулювання.
• Пам’ятайте: якщо Ваш голос стає загрожуючи хрипким, це означає, що Ви робите щось не те.
• Пояснюючи новий матеріал, не поспішайте, повторіть зайвий раз.
• Спирайтеся в роботі зі студентами на їх реальні знання, уміння та навички.
• Створюйте ситуації успіху на занятті, щоб студенти не боялися відповідати і повірили в себе та свої сили.
• Говоріть батькам своїх студентів завжди найкращу правду, яку Ви знаєте про них.
• Не забувайте: проявом педагогічного успіху є усмішка на обличчях студентів.

 

 

 

 

 

СТАНЬ ДИТИНІ ВІРНИМ ДРУГОМ, АБО ЯК ПОРОЗУМІТИСЯ З ПІДЛІТКОМ
Практичний психолог – Батькам

 

      Сучасні діти часто вражають батьків зростанням проявів неслухняності, впертості, агресивності, небажанням навчатися тощо. Дуже часто батьки думають, що діти потребують уваги, поки вони маленькі, а з часом це вже зайве, оскільки вони дедалі довше перебувають у школі та з друзями. Натомість підліток гостро потребує уваги дорослих, що, проте, має свої особливості.

     Дитина ніби хоче нам сказати: «Облиште мене, але не залишайте саму!», а батьки нама¬гаються стримати її активність і самостійність, часто в авторитарній формі висловлюються про її друзів та інтереси й намагаються по-своєму планувати її дозвілля. Закономірно, що недовіра й неувага до життя підлітка призводять до роз¬риву між дітьми та батьками.

      Подивімося на це з погляду фізіології. Отже, ми маємо справу з підлітковим віком. У під¬літковому віці провідними видами діяльності є міжособистісне спілкування з дорослими й ро¬весниками, суспільно корисна праця і навчання, що позитивно позначаються на розвитку психіки та особистості загалом.

      І знову ми повертаємось до того, наскіль¬ки важливе спілкування з дитиною. Проте ви, мабуть, помічали за собою, що спілкування з дитиною складається дедалі складніше.

     Підлітковий вік характеризується такими спе¬цифічними новоутвореннями, як почуття дорос¬лості та потреба в самоствердженні.

Почуття дорослості в підлітковому віці.

    Розвиток дорослості є процесом становлення готовності дитини до життя в суспільстві. Він пе¬редбачає засвоєння суспільних вимог до особис¬тості, діяльності, стосунків і поведінки дорослих. Становлення дорослості відбувається по-різному. Підліток краще, ніж молодший школяр, розуміє себе, може аналізувати власні вчинки, хоча йому ще важко передбачати їх наслідки. Його поведін¬ка більш осмислена, не така імпульсивна, як у молодшого школяра, він краще володіє собою. Водночас у підлітків посилюється негативізм до будь-яких вимог дорослих, яскраво виявляються ознаки емансипації, намагання будь-що демон¬струвати власну незалежність.

Потреба підлітка в самоствердженні.

Потреба підлітка в само¬ствердженні настільки сильна, що задля визнан¬ня ровесниками підліток готовий поступитися своїми поглядами та переконаннями, здійсню¬вати вчинки всупереч своїм моральним наста-новам. Втратити авторитет в очах друзів, відчути посягання на свою честь і гідність є найбільшою трагедією для підлітка, що може призвести аж до суїциду (самогубства). Тому він бурхливо реагує на нетактовні зауваження учителя в присутності друзів, вважаючи це приниженням своєї осо¬бистості. На цій основі нерідко виникають кон¬флікти між дітьми й педагогами.

Взаємини підлітків та дорослих.

Підліток прагне діяти та виглядати як дорос¬лий, мати його права і можливості. Тому його розвиток супроводжується постійним рівнян¬ням на дорослого. Саме в спільній діяльності дорослий має реальні можливості впливати на становлення особистості підлітка, його дорослі-шання. І надзвичайно важливо зайняти правиль¬ну позицію в стосунках із дитиною. Для підлітка характерна зміна ставлення до дорослих. Він по-чинає критичніше оцінювати їх слова і вчинки, аналізувати поведінку, стосунки та соціальну по¬зицію. Однак вимоги підлітка до дорослого дещо суперечливі. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю й недовіри, відчуваючи, водночас, тривогу й страх перед необхідністю долати проблеми, сподівається на допомогу й підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому. Важливе значення для під¬літка має спільна діяльність із дорослими, орга¬нізована на основі єдності інтересів і захоплень. У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між вчинками дорослих і своїми. Підліток зауважує їхні прорахунки та помилки, нестерпно ставиться до спроб принизити його. Та якщо дорослі ви¬знають свої помилки, діти щиро їх вибачають. Часто предметом критики (заслуженої і незаслуженої) стає педагог, якого інколи учні звину¬вачують у несправедливості. У зв’язку з появою в дітей підліткового віку нових психологічних особливостей, інколи їхні стосунки з дорослими супроводжуються конфліктами та негативними формами поведінки, зокрема проявами грубості й упертості» Це пов’язано, зазвичай, із прагненням до самостійності, яке дорослі не сприймають і не підгримують. Підлітки хочуть, щоб на їхні думки, бажання й настрої зважали, не терплять недовіри, байдужості, насмішок, нотацій, особливо в при¬сутності друзів. Компетентні, досвідчені батьки й педагоги знають, що передбачити та попередити конфлікт легше, ніж подолати його наслідки

Поради батькам першокурсників
Практичний психолог – Батькам

Для того, щоб процес адаптації проходив легше, слід стежити за тим, щоб ваша дитина:
Дотримувалась режиму дня.
Правильно організувала свій побут.
Знаходилася на свіжому повітрі не менше 2 годин в день.
Займалася фізичними вправами.
Вчилася більше працювати самостійно.
Для того, щоб підтримати першокурсника, необхідно:
Спиратися на сильні сторони дитини.
Показувати, що ви задоволені дитиною.
Уникати підкреслювання промахів молодої людини.
Уміти демонструвати любов і пошану до дитини.
Вміти взаємодіяти з дитиною.
Приймати індивідуальність дитини.
Проявляти віру в дитину.
Демонструвати оптимізм.
Слова підтримки:
«Знаючи тебе, я впевнений, що ти все зробиш добре».
«Ти робиш це дуже добре. Це серйозний виклик, але я впевнений, що ти готовий до нього».
Які слова не слід говорити:
«Ти завжди …».
«Ти взагалі …».
«Вічно ти …».
В першу чергу необхідно дати зрозуміти вашій дитині, що ви бачите в ній рівноправного партнера, довіряєте їй і відноситесь, як до дорослої людини, яка вже в змозі самостійно будувати своє майбутнє і відповідає за свої вчинки. Прагніть говорити з донькою чи сином на рівних, як з дорослим, підкреслювати важливість вибору дитини і вашу віру в неї, а також те, що навчання в коледжі обов’язково відкриє перед нею широкі перспективи, дасть можливість влаштуватися в житті, добре заробляти в майбутньому

Пам’ятка для педагогів та батьків

       Сучасна молодь постійно перебуває у інформаційному просторі, у вирі соціальних та політичних подій. Але інколи інформація, яка потрапляє у ЗМІ про ті чи інші випадки суспільно-політичного життя стимулює молодь до прояву схожої поведінки.

Адже в молодому віці збільшується кількість негативних вчинків та зростає ймовірність невмотивованих вчинків. Вони часто вважають свою точку зору найправильнішою, висловлюють готовність боротися, протестувати, сперечатися і відстоювати свою думку будь-якими способами. Також, ми з вами стали свідками того, що молодь бере активну участь у масових заворушеннях. Сучасні підлітки та юнаки досить критичні у стосунках з дорослими, піддають сумніву їх поради, заперечують «застарілу» систему норм і традицій. Потреба участі у неконтрольованих ситуаціях пов’язана з сильним бажанням бути вільним і самостійним. Особливість молоді полягає і в тому, що вони шукають своє місце в суспільному житті, у них формуються життєві цінності, вони діють на основі свого суб’єктивного бачення речей і подій.

        Тому педагоги та батьки повинні працювати над вдосконалення патріотично-громадянського виховання, плекання в студентах любові до нашої великої і такої розмаїтої України, бажання миру й щастя всім її громадянам, і що вкрай важливо, виховання толерантності та терпимості, здатності сприймати і приймати людину такою, якою вона є. Слід підкреслити, що будь-яка нестабільність не лише в родині, а й у суспільстві є загрозою для повноцінного розвитку дітей.
Як же діяти педагогові та батькам у нинішній та інших складних ситуаціях, коли треба захистити дитину від нас — дорослих? Я підготувала орієнтовну пам’ятку для педагогів та батьків, яку вони зможуть використовувати у своїй роботі та повсякденному житті.

      Насамперед, педагогам та батькам потрібна МУДРІСТЬ, яка передбачає, зокрема, позитивне світосприйняття, розуміння законів природи і суспільства, виваженість у словах і вчинках, толерантність, уміння зрозуміти іншого,

об’єктивність в оцінках, далекоглядність.

• Педагоги і батьки виконують місію носіїв життєвого оптимізму, гарантів безпеки і благополуччя дитини. Формують позитивне світосприйняття, необхідне для її повноцінного розвитку.
• Попри сумні і незбагненні події сьогодення та інші колізії життя створюють у навчальному закладі та вдома спокійну світлу атмосферу, сповнену позитивних життєствердних настроїв.
• Поводяться розважливо, гасять власні пристрасті.
• Вчать студентів розглядати кожне явище в природі та суспільстві з різних боків і точок зору.
• Виховують повагу до інших людей, толерантність і терплячість до кожного, незалежно від того, чи подобається він, чи погоджується з тобою. Вчать засуджувати не людину, а недобрий вчинок, роблячи це без агресії. Самі в житті подають такий приклад.
• Формують дружні взаємини між студентами групи, згуртовують їх у спільних справах, не протиставляють одне одному, вчать радіти успіхові товариша.
• Запобігають виникненню конфліктів, вчасно помічаючи їх назрівання.
• Як би не кипіла душа болем, огидою, зневірою, не проявляють при студентах бурхливих емоцій. Не виправдовують насилля. Не ведуть дискусій, зокрема Й ПОЛІТИЧНИХ.
• Педагоги дотримуються нейтралітету, не нав’язують своїх особистих політичних та інших поглядів, і в жодному разі не протиставляють їх поглядам студентів.
• Обмежують та пом’якшують негативну інформацію, що доходить до студентів. Але й не уникають розмови. Пояснюють спокійно, врівноважено, без агресивних ноток і тяжкого смутку (якщо події трагічні).
• У періоди соціальних протистоянь (демонстрацій, виборів) педагог проявляє особливу пильність. Приділяє більше уваги індивідуальним бесідам, дає кожному виговоритись, вислуховує враження від побаченого (почутого), ПОЯСНЮЄ, що всі ЛЮДИ різні, і кожен може висловлювати свою думку. Це нормально. Демонструє об’єктивність, засуджуючи прояви агресивності будь-якої сторони, незалежно від власних політичних симпатій.
• Якщо студент прилучений до якоїсь духовної традиції, вірить у любов і справедливість Творця. то педагоги та батьки вчать її обирати духовні цінності та плекати в собі лише добрі почуття. А негативні емоції, що виникають, знімати молитвою, і в усіх скрутних ситуаціях звертатися до вищої мудрості.
Сподіваюся, ця пам’ятка стане в пригоді педагогам та батькам не лише в нинішній непростій ситуації, а й надалі у повсякденні.

Наркотики це не вихід!
Вибір є завжди!!!
Наркоманія – це хвороба, яка проявляється непереборним потягом до вживання деяких токсичних речовин, причому кожного разу у все наростаючих дозах.
Переважна більшість хворих починає вживати наркотики в молодому віці – в результаті цікавості, наслідування, слабкої волі, дефектів виховання, психічної незрілості, безграмотності, відсутності усвідомлення відповідальності перед суспільством.
Слід відзначити, що непереборний потяг виникає після 4 – 5 прийомів наркотику, а іноді – й після першого.
Психічна залежність означає, що тільки за допомогою наркотику можна відновити душевну рівновагу і тримати свої нерви під контролем.
Фізична залежність характеризується абстинентним синдромом, який виникає через 1 – 2 доби після останнього вживання наркотику і проявляється наступними фізичними та психічними розладами:
• в одних виникають дезорієнтація часі і просторі, зорові галюцинації, страх, розгубленість;
• у других – серцебиття, озноб, болі в суглобах і животі, головні болі, пітливість, тремтіння кінцівок, нудота, блювання, зниження артеріального тиску, знепритомніння;
• у третіх – «ломка» – ламаючі болі в м’язах кінцівок, живота, попереку, нудота, слинотеча, задишка, підвищення температури тіла, судоми жувальних м’язів.
Чинниками, що сприяють поширенню наркотиків, є:
• величезні прибутки від торгівлі ними!!!
• поширення у мистецтві та масовій культурі творів, які показують задоволення від уживання наркотиків, створюють позитивний образ наркоманів.
Від наркотиків руйнуються всі органи і системи, але в першу чергу – нервова система, тому помітна деградація особи. Наркомани стають неправдивими, байдужими, бездіяльними, неохайними, не турбуються про сім’ю. Вони швидко втомлюються, дуже худнуть, мають вигляд набагато старших за свій вік, страждають від постійного головного болю. У них різко слабне пам’ять, вони стають нездатними до навчання.
В перші 3 – 5 місяців міняється сексуальна збудливість, що веде до безладних статевих зв’язків, гомосексуалізму.
Тривалість життя наркоманів, які почали замолоду вживати наркотики, не перевищує 30 – 35 років. Майже половина із них закінчує життя самогубством, серед інших причин смерті – передозування наркотиків, алергічний шок, травматизм, інфекційні хвороби, інфаркт міокарда. Наркотики згубно діють на потомство: діти народжуються розумово відсталими, епілептиками, шизофреніками.

Повернення рідних із зони військового конфлікту

     Із зони військового конфлікту чоловіки повертаються іншими. Побачене та пережите там вже ніколи не зітреться з їхньої пам’яті. «При поверненні, навіть у відпустку, емоції складно контролювати.

      Важливішим за все, після зустрічі Героїв, потім прийняти їх такими як вони є: надломленими, із тріщинками і шрамами, з їх страхами і переживаннями. Звичайно, це буде важко, важко в рамках розуміння тієї норми, тієї нормальності до якої ми звикли в мирній ситуації. Але їх норма змінилась і ці зміни допомогли не тільки вижити, але й захистити нас. І коли в кафе від того, що лопнула повітряна кулька у вашої дитини, хтось із відвідувачів упаде під стіл, женіть від себе думки, що це щось ненормальне. Просто простягніть руку, щоб зручніше було піднятися, знайдіть слова підтримки та вдячності і приростіть кавою.

     Для будь-якого солдата важливо, щоб суспільство визнало свою причетність до бойових дій, адже кожен з нас тримав зброю разом із цими солдатами, більше того цю зброю дали їм ми і ми відправили воювати (за цінності, ідеали, за краще життя). Прийнявши цю відповідальність на себе суспільство розділить тягар разом з бійцями і їм від того стане легше. Також важливим для оздоровлення учасників бойових дій стане подальше слідування тим цінностям, за які вони воювали, втрачали своє здоров’я та побратимів.

       Учасникам бойових дій досить важко ділитися тим, що вони пережили. Але якщо вони діляться – то важливо вислухати, прийняти все, що вони розповідають, бо якщо цього не зробити, солдати починають відчувати себе чужими у суспільстві заради якого воювали. Наслідки цього відчуження можуть бути найсерйознішими, такими як алкоголь, наркотики, самоушкоджуюча поведінка, суїцид, участь у кримінальних угрупуваннях. У той же час солдат, що розповідає про свій, часто дуже особистий досвід, знову стає частиною суспільства. Одночасно він нагадує суспільству, що і воно несе відповідальність за його вчинки. Цю відповідальність прийняти нелегко, але зробити це необхідно для нормального соціального розвитку держави в період після військового конфлікту.

      Чим більше бійці говорять про війну, тим більше шансів, що вони на цьому не зацикляться. Та це не значить, що ви маєте ходити слідом і постійно розпитувати. Та й на ваше питання «Як там?» ви побачите або повний ігнор, або в кращому випадку почуєте: «Там війна. Там убивають», а потім все одно ігнор. І це є нормальною реакцією, адже все що він робив на війні іде врозріз із тими цінностями, які були «до». І там в глибині душі іще іде війна між тим «було до» і що «є зараз». І ця внутрішня війна пожирає всі доступні ресурси. Тому, важливо починаючи розмову про ті події із своїм другом, сином, чоловіком, братом розпочати з більш ресурсних речей. Як от, наприклад: «Слухай, брате, я тут бачив, різні фотки в Інтернеті, що ви там і вареники ліпили. Розкажи про це, про ті часи, коли ставало тихо». А потім можна додати «Мабуть, у вас і якість смішні випадки бували, можеш пригадати?» Розпочавши розповіді про такі речі ваша близька людина отримає певний позитивний заряд від того, що інколи не все так і погано було, а потім сама почне розказувати і про більш жахливі речі. І ваша задача тоді просто слухати і підтримувати: «Так, це було жахливо», «Як тяжко», «Ти розказуєш, а в мене ком в горлі», «Я б сама злякалась», «Ух, зрадники» і т.п. Не вступайте в конфронтацію, навіть, якщо ви думаєте по іншому. Ваша задача зараз не добитися правди, а допомогти висловитися: «Справді? А він що?», «А ти що?» Важливим є і тілесний контакт: взяти за руку, покласти руку на плече, погладити волосся. І головне не лякатися сліз. Сльози – це очищення і полегкість.

 

Leave a Reply

You must be logged in to post a comment.