Життя кожного українця, ще з лютого начебто завмерло, здається, що чекаєш білої смуги, але вона не наступає.
Відкладаєш справи на потім, забороняєш собі купувати нові речі, ходити на тренування, веселитися. Забороняєш усе те, що було в «минулому житті», чекаючи дня, коли одразу отримаєш усе і зразу. Але так НЕ буває.
Дуже важко почати діяти, наказати мозку напружуватися, не звертати увагу на осуд чи думку суспільства. Та варто лише спробувати, і двигун запуститься.
Що баче психолог під «відкладу на потім» ?
- не хочу, не готовий поки до цього.
- зараз немає сил та внутрішнього ресурсу.
- немає мотивації.
- мені так зараз зручно, є внутрішні вигоди.
- не розумію навіщо мені це потрібно, немає цілі.
- знаходжу способи як компенсуватися.
Якщо, ви впізнали себе, то це чудова нагода натиснути старт, і почати задовольняти свої потреби та бажання. Адже «після війни я обов’язково – зміню роботу, створю сім’ю, схудну, куплю нові речі, прочитаю книгу, переклею шпалери, … Це можна продовжувати вічно.
Як почати сьогодні ?
✅️ написати план, що хочете зробити
✅️ виконувати все потроху, не за один день
✅️ почніть цінувати час, бо він проходить повз життя
✅️ згадати щасливі моменти з друзями, родиною
✅️ виділити час та місце де будете ставити цілі, мріяти, наповнюватися ресурсом
✅️ позбавлятися одразу від негативних думок, лише хвалити себе, навіть коли не виходить, бо ви це робите з нуля.
Синдром відкладеного життя часто пов’язаний з відчуттям провини мирних громадян перед тими, хто на передовій.
Тому важливим буде допомогати тим, завдяки кому ми прокидаємось кожного ранку, маємо можливість займатись буденними справами.
Подумайте, що саме ви можете робити для нашої перемоги. Чим і як ви можете допомогти військовим. Що можете зробити для цивільних, що постраждали від війни. Робіть це на регулярній основі, щоб позбутися відчуття провини, а як наслідок – і синдрому відкладеного життя.