27 серпня 2016 року виповнилося 160 років з дня народження Івана Яковича Франка. Українська земля подарувала світові цю неординарну людину з підгірського села Нагуєвич із родини сільського коваля.
Важко знайти у світовій культурі людину такого безмежного творчого діапазону, як Іван Франко. Поет, прозаїк, драматург, перекладач, літературний критик, літературознавець, журналіст, фольклорист, етнограф, публіцист, видавець, філософ, мовознавець, економіст, історик і теоретик літератури, театру, мистецтва, один з найвизначніших політиків Галичини к. XIX – п. XX століття. За 40 років свідомого життя він написав близько 6 тисяч праць найрізноманітніших жанрів. Це в середньому 2-3 твори в день. 50-томне академічне видання творів Франка — то лише частина із залишеного великим подвижником думки спадку своїм нащадкам.
Проте.. «Людина,- сказав М.М. Коцюбинський, роздумуючи над творчістю І. Франка, – яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадськими інтересами. Трагедія особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного».
Студенти І курсу, члени гуртка «Берегиня» при кабінеті української мови та літератури провели відкрите засідання гуртка, літературно-мистецький вечір «Закохане серце Івана Франка».
Любов … Скільки приємних почуттів у душік ожної людини викликає це слово. Для кожного вона своя і дуже особлива. Саме кохання спонукає нас чинити добрі справи, надихає поеті вписати вірші, а прозаїків створювати неперевершені шедеври. Любов може зробити людину гарнішою, сильнішою та добрішою. Неодноразово потрапляв у її солодкий полон і класик української літератури – Великий Каменяр – Іван Якович Франко. Саме любов розкрила все найкраще у його особистості, наповнила письменника новою енергією, намітила цілі і збудила інтерес до життя. Вона сприяла розвитку творчості і гідним справам, рухала митця до успіху протягом усього життя.
Іван Франко, як і кожна нормальна людина, завжди мріяв зустріти шалене кохання у своєму житті, прагнув відчути яскраві барви особистого щастя, які випадають на долю не кожної людини. Великий Каменяр стверджував, що йому «тричі являлася любов». Свої ліричні переживання він висловлював на папір, в результаті чого утворилася незабутня поетична збірка «Зів’яле листя» (1896).
Готуючись до засідання, гуртківці заздалегідь поділилися на чотири групи, кожна з яких одержала завдання дослідити глибоку душевну трагедію ліричного героя зі збірки «Зів’яле листя», написаної протягом 10 років (1886-1896). Збірка має підзаголовок «Лірична драма» або «три жмутки», зміст яких – життя, нещасливе кохання ліричного героя.
Любов великих людей — завжди легенда. Про їх особисте життя треба говорити дуже делікатно й обережно. Бо це та сфера життя людини, яка часто не піддається логіці.
У житті Івана Франка жінки зіграли трагічну роль. Кожну любов він переносив важко і драматично. Його глибокі сердечні переживання ми знаходимо саме у збірці «Зів’яле листя», де сам поет признається: «Тричі мені являлася любов, тричі її руці від раю ключ держала», і тричі поет утрачав надію на щастя. Нерозділені кохання залишали по собі «невтишиму тоску», засипали зів’ялим листям сподівання
Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтишені жалі,
Завмерлеє в серці кохання.
Студент В-12 групи (відділення «Ветеринарна медицина») Ігор Жуковський чудово впорався з роллю Великого поета, читав вірші і шанобливо поводив себе з усіма дівчатами.
Перша кохана – «біла лілея» Ольга Рошкевич. Образ цієї «несмілої та невинної дитини» передала ніжна і тендітна Марійка Дідух, студентка МБО-11 групи (відділення «Менеджмент та бухгалтерський облік»). Друга – «гордая княгиня» Юзефа Дзвонковська. Її – горду і аристократичну польку – зіграла Надійка Карабаєва, студентка В-11 групи (відділення «Ветеринарна медицина»). Третя – «женщина чи звір?» Целіна Журовська у житті поета відіграла велику роль. З уст студентки МБО-11 групи (відділення «Менеджмент та бухгалтерський облік») Юлії Лупул, яка втілила образ Целіни, присутні почули, що гордовита і байдужа до поезії красуня, ніколи не могла покохати ”русина” з рудим волоссям у вишиваній сорочці і простими манерами. І тільки одна дівчина, студентка МБО-11 групи (відділення «Менеджмент та бухгалтерський облік») Вікторія Шевчук на вечорі переконала усіх, як до нестями кохала Івана Франка його дружина, Ольга Хоружинська, роль якої грала Вікторія. Вона, Ольга, була майже самотня. Спілкувалася з тими, з ким товаришував її чоловік. Хоча коли читаєш спогади навіть тих, хто вважався друзями, то все одно там є щодо Ольги упередження, докори їй, що вона щось робить не так. А вона робила, що могла, намагаючись виборсатися з тієї жахливої бідності, в яку потрапила. Саме Ольга за свої гроші послала Франка у Відень, аби він закінчив аспірантуру, залишившись у дома з дітьми.
То чи був Іван Франко щасливою людиною? На жаль, не був, він шукав ідеал жінки і любові. Але у тих параметрах, як він собі це уявляв, не знайшов. Чому він не знайшов це в Ользі Хоружинській, яка заради нього пожертвувала собою? Це одна із загадок любові взагалі. Видається, начебто є всі передумови, щоб щастя відбулося, а щось не спрацьовує.
Жодне покоління не залишає байдужим поезія І.Франка. Близько 200 композицій стали популярними піснями і на крилах музики линуть до людських сердець завдяки композиторам. Студентка МБО-11 групи (відділення «Менеджмент та бухгалтерський облік») Каріна Царик без музичного супроводу зачарувала усіх присутніх виконанням пісні на слова Івана Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня». Віталій Артамонов, студент В-32 групи відділення «Ветеринарна медицина» зачитав напам’ять поезію «Земле, моя всеплодющая мати». А вальс у виконанні переможців конкурсу «Таланти твої, першокурснику» студентів В-11 групи (відділення «Ветеринарна медицина») Рувима Андроніка і Надії Карабаєвої не залишив байдужими нікого, тим більше, слова у пісні були Франкові – «Як почуєш колись край свойого вікна..»
Кохання – це найсвітліше почуття, що народжується в серці людському. Кожен закоханий – поет, тільки не кожен може передати це віршами, як Франко.
Керівник гуртка звернулася з проханням до усіх студентів взяти участь у флешмобі: визначити на основі поезій та власних почуттів, чим же є кохання для людини:
- «Любов не потрібна у житті. Від неї тільки страждання!» (повинні вибрати жовтий листочок)
- «Любов варта страждання.! Без неї життя ніщо» (вибирають зелений листочок)
Відповіді помістили на «Дерево життя» і проаналізували, чи варто у житті любити і страждати.
