Шлях Кобзаря – це шлях народу

   Все йде, все минає… Та залишається пам’ять, добра слава про людей, що мандрують у світи в пошуках краю землі, у  пошуках істини та правди! В історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає  і шанує все людство. До них належить ім’я великого українського поета Т.Г.Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. “Історія мого життя – писав поет, становить частину історії моєї Батьківщини”.

   Тарас Шевченко – символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до України, прийнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів. Поезію Шевченка люблять усі народи.

   Поет віддав усі свої сили боротьбі за визволення рідної України.

… Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля свята…

   Ці Шевченкові слова стали символом українського майдану, взірцем незламності духу, символом самопожертви в ім’я щасливого майбуття України.

   Цими березневими днями, 13  березня, в  приміщенні районної бібліотеки зібралися шанувальники творчості Т.Г.Шевченка. Перед студентами Кіцманського технікуму Подільського ДАТУ виступила поетеса Сільва Заєць, яка розповіла що поет був фізично надломлений в’язницею та засланням, але мистецтво проніс до кінця життя! У залі лунали пісні “Вітер буйний”, “Тече вода в синє море”, “Ой у полі могила” у виконанні Народного театру фольклору “Кіцманчани”.

  З  якою любов’ю і шаную студенти читали  поезії великого Кобзаря.

(“Розкрита могила”- студентка групи ТЗП-11; “Мені тринадцятий минало”- студент групи ТЗП-11 Попеску Сергій; ” І виріс я на чужині” – студент групи ТЗП-11 Олексюк Олег; “Лілея” – студентка групи БО-21 Яворська Марина і інші.). Поряд з студентами декламували поезії і викладачі. Так, Микола Степанович Пастух , прочитавши поезію, відмітив, що Шевченкове життя – це повість про те, що мистецтво безмежне.

   Викладач української мови та літератури Світлана Василівна Стасюк прочитавши авторську поезію “Молитва”, наголосила, що дух Шевченка присутній в цім залі і ніби сам промовляє:

Нас не в силі розлучити

І німа могила

Моє серце із тобою

Україно мила.

   З великою цікавістю слухали студенти кіцманчанку, поетесу Ольгу Боднар, яка ще раз  довела, що Т. Шевченко був вірним сином своєї України.

  Година пам’яті завершилась виконанням пісні “Реве та стогне Дніпр широкий”

SAMSUNG CAMERA PICTURES

SAMSUNG CAMERA PICTURES

SAMSUNG CAMERA PICTURES

SAMSUNG CAMERA PICTURES

SAMSUNG CAMERA PICTURES

SAMSUNG CAMERA PICTURES

SAMSUNG CAMERA PICTURES

SAMSUNG CAMERA PICTURES