«Намалюй свою писанку»

   Писанки – майстерно розписані пасхальні яйця – належать до найкращих витворів українського народного мистецтва. Історія походження писанок сягає сивої давнини, вона пов’язана із язичницьким культом прославлення вічного закону весняного пробудження всього сущого на землі.

   Писанкарство, різноманітне за технікою та візерунками, відображає високий рівень художньої майстерності українського народу, його схильність до образного мислення, до переосмислення подій навколишнього життя.

  Найпоширеніші на українських писанках орнаменти містять різні за фор­мою зображення, які символізують Всесвіт і Сонце – джерело світла і життя. Наприклад, на писанках Пряшевщини, Перемишлянщини та Лемківщини “зірки” і “сонце” зображені у вигляді розеток, на писанках Одещини вони ніби рубінові зірки; на писанках Західного Поділля зображення відносно реалістично відтворюють весняне сонце. Але одним із найдавніших варіантів цього солярного знака слід вважати “павучки” Східного Полісся та “крутороги”, розповсюджені по всій Україні.

                         DSCN0867                         DSCN0871
                        DSCN0879   DSCN0881

   Ці символи і знаки інтригували і привертали увагу художників, археологів та етнографів здавна. Дослідження показали, що в історії писанкарства можна виділити два етапи: передхристиянський, із першим його розквітом, і християнський, із піднесеною надприродною інтерпретацією солярної сим­воліки.

  Перший розквіт писанкарства припадає на перше тисячоліття до Різдва Христового. Він тісно пов’язаний із релігійними ідеями культу предків і со- нячно-солярного культу. Здавна люди вітали весняне сонце, яке дає наснагу всьому живому, і закликали його життєдайне проміння на оселю і поле. Так виник культ, в якому велике ритуальне значення мало сире яйце, розписане цілющими знаками, – писанка і пофарбоване в один колір варене яйце-крашанка.

   Про це ми знаємо завдяки археологічним відкриттям та етнографічним дослідженням, та ще завдяки символіці писанок, яка часто вказує на їхню на­лежність до часів кам’яного віку.

   З прийняттям християнства у Київській Русі починається час звеличення українських релігійних звичаїв. Немає в Європі іншої країни, де б перехід із дохристиянства у християнство пройшов так гармонійно, як в Україні. Хрис­тиянство не лише прийняло більшу частину давніх звичаїв солярного культу, а й дало найдавнішим обрядам і звичаям нову християнську інтерпретацію, прискорило їх новий розквіт.

   Отже, сире розписане яйце, що в доісторичні часи символізувало життя, яке в образі курчати пробивається крізь шкаралупу, – в християнському розумінні стає символом воскресіння Христа, який, поборовши смерть, дарує людству вічне життя. Отримують нове трактування й інші символи україн­ської писанки.

   Колесо – як знак єднання найвищого спокою із напруженою силою – є вер­шиною досконалості, образом Вічності Божої і уявленням того безсмертя, яке у природі виражене повторенням відродження життя.

   У загальнохристиянському розумінні колесо є символом безсмертя і майбутнього небесного існування, образом безмежної Божої любові.

  Сонце — як центр і основа небесного простору – є носієм світла і життя. Бог – це світло, і тому сонце є символом Бога. У наших літургійних молит­вах ми часто звертаємося до Христа як до Сонця-Правди.

   Хрест – чотириріг, як символ Всесвіту – є знаком чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року і чотирьох темпераментів.

  У християнстві хрест – це святий знак відкупу, яким церква все починає, благословляє і освячує. Тому належить йому перше місце серед христи­янських символів

   Трикутник – символ вогню, безсмертя, а також чоловічої і материнської сили.

  У християнстві – це символ Пресвятої Трійці. Із вписаним у трикутник колесом – символ Божого ока.

  Дерево життя – як космічне дерево – є символом небесного стрижня і скарбницею життя: поєднує в собі продовженість і короткочасність, стійкість і динаміку, силу і слабкість, верх і низ; це символ безперервного відродження природи.

   Дерево займає у Святому письмі центральне місце. Із багатьох понять можна виділити найсуттєвіше, а саме: дерево – це сукупність усього доброго й цінного; це образ Божої мудрості, входження в Божу волю і Божу довіру.

   Спіраль – знак вегетативної і органічної плодючості, і як знак Сонця є володарем часу. Числа 7 і 12 належать до аспекту Сонця.

   Триріг – знак святого числа 3 і трибожества. Число 3 є символом симпатії та порядку і тому є класичним числом культових повторень.

   Зірка – знак неба, визначення порядку небесних тіл і підтвердження сонячного божества.

  У християнстві зірка – це знак царства Христа. Святий Апостол Павло називав зірку образом вибраних у вічності, і найбільш яскраво серед них світить Марія-Мати. Ласкава, як вранішня зоря, вона сповіщає про схід Сонця-Христа.

   Блискавка – небесний вогонь, одночасно караючий і освячуючий; це поява сонячної сили і провісник божественного; до чого вона доторкається, те стає освяченим. У християнстві – це блиск Божої Ласки.

   Колосся і зерно є образним відображенням предків, святою їжею і при­станищем сонячного божества.

  У християнстві колосся символізує Воскресіння, таїнство Христа і Божого царства. Пізніше колосся стає символом Святої Тайни Євхаристії.

   Церква-Вежа – символ святої гори, вершина якої сягає небес. Вона також є знаком прагнення до висот. Церква і дзвіниця в християнстві – це символ прагнення людей до вічності.

   Граблі – символ дощу, верхньої і нижньої води, яка вийшла із неба і землі.

   В Старому Завіті дощ є праобразом обіцяного Спасителя; у Новому Завіті – символом ласки і благовісті науки святого Євангелія.

   Гілка як частинка дерева є важливим символом культури, миру.

   Це образ живучості Божої Ласки, нових проявів добродійності та заклик до нових добрих справ. Освячена лоза оберігає від хвороб та злих сил. Гілка на Трійцю є даром весняного цвітіння, символом безкінечного життя та Божої ласки.

  Дубовий листок як частина дуба, що вважався притулком божого грому, бо в нього часто вдаряє блискавка, символізує силу Богів природи.

   У Святому Письмі дуб – святий знак повноти життя Людей Божих та символ Божої справедливості.

  Півень – передвісник дня, провідник Божого Сонця та сторож, який охоро­няє добро від зла. У християнстві півень як передвісник світла є символом Христа, світла, що перемогло темряву. Птахи символізують благочестя Святих та їх піднесення до Бога.

   Кінь. В архаїчній міфології Бог-Сонце їде по небу на вогняних конях. Кінь – символ невтомності руху Сонця та нестримної швидкості плинної води.

   У християнстві кінь – це образ безстрашного пророка віри, який летить у світ, готовий до загибелі.

   Риба символізує воду, а також, як і вода, є символом очищення. Через її незвичайну якість примноження, риба є поширеним знаком щастя. У хрис­тиянстві – це символ новохрещених.

   Олень. Ріг оленя є символом променів сонця, що сходить. З цією символікою світла пов’язане поняття переможця-спасителя, охоронителя, вказівника шляху та провідника.

  У християнстві олень є образом пошуку Бога та взаємної допомоги.

   Українські писанки з давніх часів вважалися взірцем високого мистецтва. Про писанки існує багато легенд, розповідей та прислів’їв. Одне із них виражає таку думку: “У світі до тих пір буде існувати любов, доки на землі розписуватимуть писанки”.

   Згадані вище символи можна було знайти на давніх писанках. Зараз пи­санки, крім

ритуального значення, є витвором мистецтва. На писанках з’явились сучасні орнаменти.

  Писанки розписували в усіх областях України. Вони відрізняються гамою кольорів, орнаментами. Спосіб виготовлення писанок простий, але він вимагає певних навичок і терпіння.

   Світ людині уявлявся у формі яйця. Яйце було символом зародження нового життя у всіх його проявах.

                     DSCN0884                     DSCN0885
                     KotBaaZwzXI                    sPpZQKrJni0

   Є міф про те, що стародавні перси вірили, ніби спочатку не було нічого, крім Божества. Нарешті, з’явилося яйце. Ніч покрила його своїми чорними крильми, а Любов (старший син Творця) заопікувався ним. Коли яйце дозріло, з нього виник Всесвіт.                      ,

   Як би там не було, а в кожній українській родині готували Великодні писан­ки. На Великдень їх дарували один одному, батькам, нареченим, друзям. І кожен зберігав це маленьке диво як святиню, як оберіг.

    Ще задовго до християнства писанки з’явились в Україні. Весною наші предки святкували одне з великих дохристиянських свят – Воскресіння, або Великий день (Великдень). Наступає весна, воскресає природа. І люди раділи цьому воскресінню, готували писанки, робили гойдалки, співали веснянки, гаївки.

    Перші писанки виготовляли з глини: жовтої, білої, зеленої, коричневої. Вони були навіть у торговельно-обмінному обігові, але їх збереглося дуже мало.

  Писанки є мальовані дво-, чотириколірні, є дряпані, є просто пофарбовані в один колір.

   Ранок 28 липня 1975 р. Рожеве, щойно викупане у росі сонечко ледь піднялося над преріями, як сотні автолюбителів побіч траси Едмонтон-Саскатун зупинились вражені, заціпенівши  від подиву: на околиці Вегревіля, приблизно 10 футів над землею, на місці, де завжди росли кущі, зараз крутилась дивна еліптична куля, яка мінилася різними кольорами і відтінками під ранішнім сонцем. З кулі ніхто не виходив. Коли  посміливішавши, люди під’їхали ближче, то побачили, що на металевій опорі крутиться не земна, створена з допомогою комп’ютера писанка.

   Перших українців у Канаду привезли на пароплаві, як возять худобу, і поселили у західних , диких провінціях з найжахливішими умовами.

   Пройшли роки. Вихідці з України внесли великий вклад у створення багатої, процвітаючої держави Канада. І це вони створили 20-ти метрове диво-писанку, яка для них стала символом далекої і рідної України.

   Слава про красу і оригінальність українських писанок давно уже сягнула найдальших країн. Багато зарубіжних музеїв зацікавились ними. Найбільші колекції наших писанок за межами України є в Лондонському королівському музеї, у Санкт-Петербурзі в колишньому музеї етнографії народів СРСР, у Краківському та Празькому музеях. Пам’ятники писанці в Пекіні, в  Україні є на острові Хортиця, у містах Коломия на Івано-Франківщині, Доброгостів на Львівщині.

  На сам кінець можна знову згадати слова нашого Великого Кобзаря:

Село на нашій Україні –

Неначе писанка село….

Це чи не найавторитетніша оцінка мистецької вартості писанок.

Тож довічна слава нашим пращурам, які творили і берегли цю красу !

Довічна слава українським писанкам, вишиванкам і тим хто далі їх творить !

Довічна слава і Боже благословення нашій неньці – Україні !