З метою закріплення знань із дисципліни «Історія земельних відносин» викладачем Антощук Тетяною Іванівною під час зимових канікул була проведена екскурсія студентам групи ТЗ-21. Тема екскурсії присвячена історії земельних відносин на Буковині.
Земельні відносини – це ті питання, які були актуальними вчора, сьогодні і будуть актуальні завжди. Зокрема, підняте питання історії земельних відносин рідного краю на лекціях заохотило студентів до його більш детального дослідження в цілому, і земельних банків періоду Австро-Угорської імперії, зокрема.
Пригадаймо, що до Селянської реформи 1848 року, в результаті якої відбулося скасування панщини, проведене австрійським урядом з метою пристосування економіки до потреб капіталістичного розвитку, переважав приватний капітал: хто мав гроші – давав їх у користування під певний відсоток. Однак, після взяття курсу господарством Буковини на ринкові відносини, постала проблема забезпечення грошима всіх галузей. В 1850-му році рішенням стало виникнення банківської установи – Крайової каси – першої впливової фінансової інституції в Чернівцях, яка в 1860-му реорганізована у Буковинську ощадну касу.
Варто відзначити, що Буковина власних банків мала небагато. В основному тут були філіали великих банків, наприклад, філіал Галицького іпотечного банку (1869).
З 1874 року помітно пожвавішало фінансове життя у столиці краю після відкриття досить великого філіалу Австрійського національного банку (1878 р. перейменований в Австро-Угорський банк).
Що стосується дійсно буковинських установ, то вже 1882 року виникає Буковинський кредитний земельний банк (нині в цій будівлі, за адресою вул. Банкова, 1/7, розміщується корпус Буковинського державного фінансово-економічного університету), який сам був позичальником у великих банках, щоб кредитувати місцеві потреби в основному промисловців, великих поміщиків та зрідка – вельми заможних селян. Кредит надавали терміном від 5 до 54,5 року, а відсоткова ставка складала 6,5-7%. В 1905 році Буковинський кредитний земельний банк перетворили у Крайовий банк. Він надавав кредити селянам також на досить довгий термін до 50 років під 4%. Однак, Крайовий банк здебільшого надавав кредити селянським спілкам – ощадно-кредитним касам, які створили селяни на селах. І вже спілка розподіляла, кому надати кредит. Цей банк діяв практично аж до Першої світової війни.
У кінці XIX століття у Чернівцях з’явилася потреба будівництва приміщення для Дирекції ощадних кас Буковини (Bukowiner Sparkasse). Цей банк, до речі, і досі існує в Австрії. Нині в цій будівлі за адресою Центральна площа, 10, розміщується Чернівецький обласний художній музей.
У 1909 році у Чернівцях виник філіал «Центрального банку чеських ощадних кас у Празі». Чехи були більш заможними. Заснувавши у нашому краї свій філіал, вони надавали кредити й промисловим спілкам, й підприємцям на понад 10 мільйонів крон.
Ще один філіал виник від Австро-Англійського банку (Англія була найбільшим кредитором у світі). Є припущення, що він розташовувався в будівлі за адресою вул. Кобилянської, 1.
Також існував філіал «Віденського об’єднання банків» з 1911 року. Великі кредити надавав і Православний релігійний фонд Буковини. Контора їхнього управління розміщувалася за адресою вул. Кобилянської, 28, в будівлі, де нині розміщується Чернівецький обласний краєзнавчий музей.
Загалом, перед війною у Чернівцях діяли 43 кредитні заклади. Крім того, на селі були ощадно-кредитні каси (понад 360, в тому числі 205 у північній частині Буковини). Опісля коли край зайняла Королівська Румунія, відбулося поступове витіснення австрійського капіталу. Оскільки Румунія мала широкі зв’язки із європейськими країнами, то, окрім румунських, дозволялись філії бельгійських банків, англійських, французьких, італійських. Всі ці банки інвестували кошти у відбудову господарства після війни. Пізніше кошти вкладали у лісову та хімічну галузь, транспорт. Таким чином, банки певною мірою сприяли розвитку промисловості, а також добробуту Чернівців.