«Запалимо свічку пам’яті», саме така тема виховної години 28 листопада в групі ТЗП -11. Її організували куратор групи Козій Г.В. та викладач української мови і літератури Стасюк С.В. Хвилиною мовчання з запаленими свічками в пам’ять про невинно убієнних схилили голову студенти всіх груп відділення «Землевпорядкування». Після виховної години поклали квіти до пам’ятника.
Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1932-1933 років все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Адже й нині живе у пам’яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз’ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю.
Життя людське — найсокровенніший дар Божий, і кожне — дорожче над усі цінності земні й небесні, і кожне має зберегтися в пам’яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми люди. Тому ми сьогодні згадуємо цю трагічну сторінку історії українського народу та даємо обіцянку передати знане прийдешнім, щоб світла пам’ять спокутувала несправедливе замовчування минулого.
