З приходом весни вшановуємо Великого Кобзаря, світоча українського народу – Тараса Григоровича Шевченка. Цього року минає 209-а річниця від дня його народження.
З метою формування національної свідомості, шанобливого ставлення до успадкування духовних і культурних надбань українського народу державна установа «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» провела 9 березня літературний онлайн-марафон «Єднаймо душі словом Кобзаря!», присвячений пам’яті Тараса Шевченка. У заході взяли участь здобувачі освіти закладів вищої та фахової передвищої освіти, педагогічні та науково-педагогічні працівники.
Митці в усіх жанрах мистецтва відтворювали життя поета, показували його зв’язки з відомими діячами вітчизняної культури, ілюстрували його поетичні та прозові твори. Програма Марафону складалася з:
декламування поезій Тараса Шевченка та про Тараса Шевченка;
- виконання творів Тараса Шевченка різними мовами;
- авторська поезія;
- читання уривків з прози Тараса Шевченка та про Тараса Шевченка;
- інсценізація (мініатюра) уривків з творів Тараса Шевченка.
Студенти нашого коледжу вже не перший рік беруть участь в онлайн-марафоні, не став винятком і цей рік.
Учасниця Семенюк Лілія ( група МБО 21) під керівництвом викладачки української мови і літератури Стасюк С. В. та заступника директора з виховної роботи Курилюк Н. В. з метою шанобливого ставлення до літературної спадщини українського народу та формування національної свідомості 9 березня у день вшанування пам’яті Т. Шевченка не залишилася байдужою та взяла участь у літературному онлайн-марафоні «Єднаймо душі словом Кобзаря!»
Студентка чуттєво продекламувала поезію «Лілея». Декламуючи поезію, учасниця мала можливість доторкнутися до історії свого народу через вивчення творчості Великого Українця. Семенюк Лілія була нагороджена дипломом.
Кожен великий народ має свої знакові постаті. Такою постаттю для нас, українців, є Тарас Григорович Шевченко. Він був і залишається справжнім митцем, людиною незвичайної долі і незвичайного таланту, що здобула світову славу. А його поетичне слово – це вогник, схожий на полум’я свічки, що запалює душу людини. І коли гостро постало питання, бути чи не бути українській мові і культурі взагалі: «Бути!» – відповів на це Великий Тарас своїми творами. «Бути!» – говоримо ми сьогодні.