Сьогодні, 21 лютого, увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови.
Це свято було започатковане у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту та збереження мов всіх народів планети та шанобливого ставлення до них.
В Україні це свято існує з 2002 року і є особливим для кожного з нас, адже наша рідна українська мова є найціннішим багатовіковим надбанням, душею народу та його генетичним кодом. Протягом багатьох віків наші предки відстоювали не лише свободу рідної землі, а й право на існування та визнання української мови, тому, що мова – то історія народу.
Сьогодні наша велична і милозвучна мова гордо лунає з вуст майже 55 мільйонів людей, для яких вона є рідною і неповторною.
Українська мова одна з найбагатших слов’янських мов. Вона ніби ллється струмочком і звеселяє душу..
Як зворушливо і красиво звучать українською мовою вірші наших поетів Т. Шавченка, Л. Українки, І. Франка. Цією мовою написані неперевершені твори О. Кобилянської, М. Коцюбинського, І. Франка…
Навіть іноземці відзначають її ніжність, витонченість і милозвучність…
За мелодійністю наша мова посідає друге місце у світі після італійської.
Українське слово живе і в народних піснях, воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, народну творчість, вчить добра і справедливості.
Тож головним завданням кожного українця є любити, берегти рідну мову, адже не можливо уявити існування народу без рідної мови.
Нею розмовляли наші діди і прадіди, а матері та бабусі співали колискові. Народ наш сміявся і плакав рідною мовою.
Шануйте, любіть, розкривайте для себе її велич і могутню силу. Збережіть її в усій красі для себе і майбутніх поколінь.
