Сонячного вересневого дня, студенти групи В-11 відвідали фортеці Кам’янця-Подільського та Хотина.
Екскурсію розпочали з м. Кам’янець-Подільський, з передмістя його старої частини, де знаходиться невеличке озерце, в якому плавають білі та чорні лебеді.
Помилувавшись озерцем та лебедями, рушили у старе місто, яке є національним історико-архітектурним заповідником, одним з найстаріших на території України.
За археологічними джерелами, виникнення Кам’янця датується XII століттям. Спочатку місто було у складі Київської Русі, потім перейшло до Галицько-Волинського князівства. У 1240 році Кам’янець захопили монголо-татари і володіли ним до 1362 року. Далі його відвоювало військо великого князя Литовського Ольгерда, який передав територію своїм племінникам – братам Коріатовичам. У 1434 році Кам’янець став здобутком Речі Посполитої, з невеликим тимчасовим проміжком входження до складу Османської імперії (1672–1699). У цей період місто набуває величезного стратегічного значення, стаючи центром польського воєводства і набуваючи статус королівського міста. У 1793 року, після другого поділу Речі Посполитої, Кам’янець-Подільський був приєднаний до Російської імперії, а вже в 1795 році він став центром Подільської губернії. Під час Радянсько-української війни (1917–1923) тут багаторазово змінювалася влада. З лютого 1919 до листопада 1920 року, після евакуації уряду Української Народної Республіки з Києва, Кам’янець-Подільський навіть стає столицею УНР. Пізніше, з 1937 до 1941 року місто було центром Кам’янець-Подільської області.
Як видно з історії, до творення неповторного архітектурного вигляду міста, у різні його періоди, доклали майстерності архітектори й скульптори різних країн: з Італії, Нідерландів, Вірменії, Польщі, Франції, Туреччини, Росії та ін.
Першим екскурсійним об’єктом на нашому шляху був костел святих Петра й Павла. У костелі нас зустрів екскурсовод цього собору, який провів цікаву екскурсію для студентів. Він розповів про тріумфальну арку, яка була збудована на пам’ять про останній візит до Кам’янця останнього польського короля — Станіслава Августа Понятовського. За прикметою, проходячи під аркою, варто подумати про сокровенне бажання і воно обов’язково збудеться. Оповідаючи історію заснування костелу, показав картини, фрески, чудотворну ікону, скульптури, що прикрашають костел. Замилувались студенти скульптурою Лаури, виготовленої з цілісного п’ятитонного мармуру. А ще, розповів екскурсовод про те, як у 1672 року Кам’янець вдалося завоювати туркам, і як вони господарювали в місті 27 років, зруйнувавши кілька християнських храмів, а у цьому католицькому соборі влаштували мечеть. Мінарет цієї мечеті, зберігся, він стоїть біля собору, а його верхівку прикрашає скульптура Богородиці.
Далі ми помандрували до фортеці. Підійшовши до замкового мосту, побачили гарний краєвид Старої фортеці, побудованої в ХІV столітті литовськими князями Коріатовичами. Місце вибране ідеальне: з усіх боків оточене каньйоном річки Смотрич. Якщо з’являлось вороже військо, цей природний рів заповнювався водою (існувала спеціальна система шлюзів), і місто ставало абсолютно неприступним. Фортеця має 11 башт. Найвища має назву Папська, тому, що була збудована на кошти надіслані Папою Римським Юлієм ІІ. Друга назва цієї вежі – Кармелюкова, тому, що у ній відбував своє покарання відомий проводир селянського повстанського руху Устим Кармелюк. «Українському Робін Гуду» вдалося організувати втечу, але його впіймали і прикували до Папської вежі.
Насолодившись краєвидами Кам’янця Подільського, походивши його старовинними вуличками, відвідавши новий Музей мініатюр “Замки України», поїхали до унікальної історичної пам’ятки – Хотинської фортеці.
Фортецю збудували в ХІV столітті, коли Хотин перебував у складі Молдавського князівства. Товщина мурів сягає чотири метри, а висота веж – сорок метрів. Багато років Молдавське князівство перебувало у васальній залежності від Османської імперії. У фортеці розміщувався турецький намісник, у якого був навіть свій гарем.
У 2007 році фортецю визнали одним із семи чудес України. В 2002 році до 1000 ліття Хотина було введено в обіг ювілейну монету номіналом у 5 гривень із зображенням Хотинської фортеці.
А у цьому році виповнилось 400 років відтоді, коли 1621 року, під стінами Хотинської фортеці розгорілася вирішальна битва польсько-турецької війни. Важливу роль у ній відіграло військо запорізьких козаків під командуванням гетьмана Петра Сагайдачного. Битву було завершено мирною угодою, яка перешкоджала туркам захопити Поділля й рушити на завоювання Європи. Цим далеким подіям присвячено пам’ятник П. Сагайдачному, встановленому біля фортеці.
Хотинська твердиня бачила багато боїв. У ХVІІІ столітті її вкотре завоювали турки й зробили все можливе, щоб фортеця стала неприступною. Саме тоді навколо неї з’явилося зовнішнє кільце укріплень – Нова фортеця. Однак після російсько-турецької війни 1806 – 1812 років Хотин увійшов до складу Російської імперії. У фортеці розмістився російський гарнізон, було побудовано храм Олександра Невського, що зберігся донині. Невдовзі замок-фортеця втратив своє оборонне значення.
Тепер Хотинська фортеця належить історико-архітектурному заповіднику. Тривають реставраційні роботи. У кількох розчищених залах розміщені нові виставочні експозиції козацького періоду. На території фортеці проводяться фольклорні свята й фестивалі. А кінематографісти зняли епізоди стрічок «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Стріли Робін Гуда», «Захар Беркут», «Чорна стріла», «Д’артаньян і ти мушкетери» та ін.
Подорожуючи містами Кам’янець-Подільський та Хотин, студенти отримали багато знань з історії України, рідного краю і, зокрема, Козацької доби.
