27 листопада Буковина відзначала 155-річницю від Дня народження великої української письменниці Ольги Кобилянської.
Із творчістю Ольги Кобилянської в нашу літературу ввійшло те, що, за словами Івана Франка та Лесі Українки, умовно можна назвати симфонічною прозою.
Її називали «гірською орлицею» за горде серце, «пишною трояндою в саду української літератури» — за яскраву метафоричність бачення. Себе ж вона називала скромно і просто — «робітницею свого народу», девізом життя якої були слова: «Що люблю, люблю вже навіки».
Знайомлячись з літературним та культурним минулим Буковини, неможливо оминути увагою постать Ольги Кобилянської. У нашому начальному закладі вже стало доброю традицією у переддень її Дня народження, у листопаді, відвідувати літературно-меморіальний музей у Чернівцях. Знаходиться він в будинку письменниці.
Експозиція музею представлена в 5 кімнатах невеличкого особняка в середмісті Чернівців. Усі експонати в залах висвітлюють життя і творчий шлях письменниці та громадського діяча Буковини. Музей добре передає атмосферу життя Ольги Кобилянської, чим робить її ближчою для відвідувачів закладу.
Історія музею починається 1944 року. Відкриття музею було приурочене до дня народження письменниці. Сталося це через 2 роки після її смерті. Між іншим, у цьому будинку вона жила з 1925 року аж до моменту своєї смерті 21 березня 1942 року.
Окремо хочеться відзначити роботу та професіоналізм екскурсовода музею МикосянчикЮ.М., бо ефективність екскурсії залежала саме від неї.
У цьому навчальному році музей відвідали студенти І курсу (ТЗП-11, ТР-11 групи). Запропоноване завдання було успішно виконано: письмове повідомлення “Повернувшись з екскурсії, що я можу розповісти тим, хто на ній не був”
Саме 27 листопада, в день народження Ольги Кобилянської Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені О.Кобилянської презентував прем’єру вистави «Поранкова душа» за сторінками щоденника письменниці. Виставу відвідали студенти та викладачі коледжу. Із великим задоволенням спостерігали за життям Чернівців к. ХІХ ст., мали змогу проникнути у «поранкову душу» великої письменниці, проаналізувати побачене.
