Пекельні цифри та слова
У серце б’ють, неначе молот.
Немов прокляття, ожива
Рік 33-й… Голод… Голод…
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
Дев’ять мільйонів (Боже мій!)
Недолічилась Україна.
З метою відновлення історичної пам’яті про Голодомор 1932-33 років, формування в студентів поваги до минулого України, до людей, які пережили страшне лихоліття, виховання громадянської свідомості та почуття співпереживання, кураторами Пілат І.В. та Біляр Ю.В. були проведені виховні години пам’яті «З присвятою замордованим голодом…» для студентів груп ПВ-21, МБО-21, БО-31 та ОВ-31
Історія багатостраждального українського народу перенасичена трагічними сторінками минулих століть. Проте є одна з них, яка ніколи з плином часу не буде поглинута мороком небуття. Це події голодомору 1932-1933 рр., який смертельним вихором пройшовся по колись бла¬годатних і родючих українських землях і викосив майже все живе на селі. І нині, коли всі ми жи¬вемо в новому столітті і тисячолітті, витоки цієї трагедії так і не осмислено належно.
Подіям, які сталися в Україні 1932-1933 р.р., не має аналогів в історії цивілізованого людства. Без війни, без епідемії, без стихійного лиха заги¬нули мільйони ні в чому не винних селян. Державна влада намагалася знищити пам’ять про ті страшні роки. Події пояснювали згідно з офіційною версією колективізації. Але пам’ять про те, що було насправді, жила і живе в народові.
Виховна година була присвячена роковинам голодомору 1932-1933 років в Україні, пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, пам’яті тисяч українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після однієї з найбільших трагедій XX століття.
Ці трагічні сторінки історії країни ніколи не забудуться, адже мільйони невинних жертв сталінського режиму своїми смертями закликають всіх нас пам’ятати наслідки геноциду проти української нації.
Куратор Пілат І.В. наголосила на тому, що наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Сьогодні, коли від початку Голодомору минає 84 роки, ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться. Зробімо все для того, щоб за жодних обставин, подібна трагедія більше не спіткала Україну.
