Сучасні діти часто вражають батьків зростанням проявів неслухняності, впертості, агресивності, небажанням навчатися тощо. Дуже часто батьки думають, що діти потребують уваги, поки вони маленькі, а з часом це вже зайве, оскільки вони дедалі довше перебувають у школі та з друзями. Натомість підліток гостро потребує уваги дорослих, що, проте, має свої особливості.
Дитина ніби хоче нам сказати: «Облиште мене, але не залишайте саму!», а батьки нама¬гаються стримати її активність і самостійність, часто в авторитарній формі висловлюються про її друзів та інтереси й намагаються по-своєму планувати її дозвілля. Закономірно, що недовіра й неувага до життя підлітка призводять до роз¬риву між дітьми та батьками.
Подивімося на це з погляду фізіології. Отже, ми маємо справу з підлітковим віком. У під¬літковому віці провідними видами діяльності є міжособистісне спілкування з дорослими й ро¬весниками, суспільно корисна праця і навчання, що позитивно позначаються на розвитку психіки та особистості загалом.
І знову ми повертаємось до того, наскіль¬ки важливе спілкування з дитиною. Проте ви, мабуть, помічали за собою, що спілкування з дитиною складається дедалі складніше.
Підлітковий вік характеризується такими спе¬цифічними новоутвореннями, як почуття дорос¬лості та потреба в самоствердженні.