У важкі часи пандемії короновірусної хвороби та з початком повномасштабної війни проти України студентство змушене було перебувати на дистанційній формі навчання, яке мало як плюси, так і мінуси своєї роботи. Звичайно, що живе спілкування одне з одним не можна замінити нічим. «Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування», – зауважив Антуан де Сент-Екзюпері. Молоді люди особливо потребують цієї розкоші. Тому викладачі нашого закладу усіляко намагаються урізноманітнити навчальний та виховний процес під час навчання наживо. Конкурси, флешмоби, відкриті заходи та виховні години – це тільки найменше з усього, що ми можемо у тривожні дні запропонувати студентам.
Останнім часом у центрі уваги опинились українські музеї. Саме на екскурсії до Кіцманського музею зупинили свій погляд куратори І курсу (Петракович В.Ю. – ТР-11 група, Томаш О.В. – ТЗ-11 група, Худик Л.С. – МБО-11 група).
Музе́й — культурно-освітній та науково-дослідний заклад, призначений для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини. Щороку 18 травня святкується Міжнародний день музеїв.
Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна, інформаційна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам’яткоохоронна робота.
Сучасний музей – це дуже складний організм, де зберігаються різноманітні предмети, свідчення ставлення людини до світу, твори мистецтв. Щоб музей ефективно працював, потрібні різносторонні знання, великий досвід, узгодженість працівників, сприяння громади й зацікавлення партнерів.
Сучасний музей як інституція має не таку вже й давню історію – десь з початку XVIII ст. – але пов’язаний із давнім антропологічним феноменом збирати і зберігати особливі предмети, які є знаками часу, культури, важливими для певних соціальних груп, і поширювати це значення у різних контекстах.
Маленький, скромний музей може назавжди залишитися у пам’яті його відвідувачів, а великий, сучасний, оснащений новітніми технічними засобами може викликати роздратування і забутися вже наступного дня. Це залежить від того, хто знайомить аудиторію з експозицією, від екскурсовода.
Студенти, котрі ще школярами відвідували Кіцманський музей, із задоволенням ще раз слухали керівницю Оксану Василівну Савчук, бо ця людина довела, що найважливішим критерієм професійності екскурсовода – це вільне володіння темою, досконале знання експозиційного матеріалу. Творчість, досвід, чарівність і магнетизм дозволили Оксані Василівні із захопленням розповідати про історію нашого краю, особливості виготовлення вишиванок, ляльок-мотанок, ґерданів, писанок; познайомила з різного роду побутовим приладдям, за допомогою якого трудилися наші предки. Хлопці-першокурсники навіть спробували відтворити процес помолу збіжжя на жорнах. Екскурсанти дійшли висновку, що наші пращури дуже важко працювали, аби чогось досягти в селянському непростому житті.
Щирі слова вдячності залишили студенти у журналі відгуків музею. І пообіцяли Оксані Василівні, що навідаються знову, як тільки з’являться на вітринах нові експонати.