Підліток прагне діяти та виглядати як дорослий, мати його права і можливості. Тому його розвиток супроводжується постійним рівнянням на дорослого. Саме в спільній діяльності дорослий має реальні можливості впливати на становлення особистості підлітка, його дорослішання. І надзвичайно важливо зайняти правильну позицію в стосунках із дитиною. Для підлітка характерна зміна ставлення до дорослих. Він починає критичніше оцінювати їх слова і вчинки, аналізувати поведінку, стосунки та соціальну позицію. Однак вимоги підлітка до дорослого дещо суперечливі. Він прагне самостійності, протестує проти опіки, контролю й недовіри, відчуваючи, водночас, тривогу й страх перед необхідністю долати проблеми, сподівається на допомогу й підтримку дорослого, але не завжди відверто зізнається в цьому. Важливе значення для підлітка має спільна діяльність із дорослими, організована на основі єдності інтересів і захоплень. У підлітковому віці дитина прагне зрозуміти, що означає бути дорослим, проводить паралелі між вчинками дорослих і своїми. Підліток зауважує їхні прорахунки та помилки, нестерпно ставиться до спроб принизити його. Та якщо дорослі визнають свої помилки, діти щиро їх вибачають. Часто предметом критики (заслуженої і незаслуженої) стає педагог, якого інколи учні звинувачують у несправедливості. У зв’язку з появою в дітей підліткового віку нових психологічних особливостей, інколи їхні стосунки з дорослими супроводжуються конфліктами та негативними формами поведінки, зокрема проявами грубості й упертості. Це пов’язано, зазвичай, із прагненням до самостійності, яке дорослі не сприймають і не підгримують. Підлітки хочуть, щоб на їхні думки, бажання й настрої зважали, не терплять недовіри, байдужості, насмішок, нотацій, особливо в присутності друзів. Компетентні, досвідчені батьки й педагоги знають, що передбачити та попередити конфлікт легше, ніж подолати його наслідки