Голодомор в  Україні: говоримо сьогодні, пам’ятаємо  завжди!

     Страшні 30 роки ХХ століття…  Скільки горя та страждань принесли вони нашому народу. Люди змушені були пройти через знущання  влади, зраду близьких, злиденність та постійний страх. Житницею називали Україну упродовж багатьох століть, але по-хижацьки грабуючи її, не давали жити. 1933 рік став найжорстокішим, найчорнішим у літописі багатостраждальної української землі. У світовій історії не зафіксовано голоду, подібного  до того, що випав тоді на долю України – однієї з найродючіших країн.

     У радянські часи все, що стосувалося тієї страшної сторінки історії, було під суворою забороною. Селяни вмирали від голоду в обстановці цілковитої інформаційної блокади. Газети захлиналися повідомленнями про успіхи соціалістичної індустріалізації, репортажами про звитяжну працю на колгоспних ланах.

      11/24/2023 Слово «голод» заборонялося вживати навіть в документах партійних комітетів, які мали гриф «Цілком таємно». У всі наступні роки згадка про голод 1933 року каралася 58 ст. Карного кодексу (антирадянська пропаганда). Необережно мовлене слово могло запроторити людину в концтабір.

      У 2023 році  День  пам’яті  жертв  Голодомору  відзначають  25 листопада (за традицією, у четверту суботу листопада). 

     Викладачами циклової комісії гуманітарних дисциплін  Ольгою Куспис та Мар’яною  Карасьовою було  проведено   історичний  екскурс «Голодомор в  Україні: говоримо   сьогодні, пам’ятаємо   завжди!»  серед  здобувачів  освіти  Кіцманського фахового  коледжу,  присвячений   90- тим  роковинам    Голодомору  в  Україні.

     Сьогодні ми прагнемо  чесно прочитати і проаналізувати трагічну сторінку історії українського народу, робимо спробу з’ясувати міру вини тодішнього керівництва країни, керівників республіки загалом і кожного зокрема. Цього вимагає правда історії, вимагає наш час – час неупередженого аналізу тих соціально-економічних перетворень.

     Правда про голод  потрібна не лише тим, хто пережив його, а й нам – новому поколінню, бо ми творимо історію. Це – пам’ять народу. Забути цього не можна, щоб не допустити повторення  трагедії.