Студенти групи ОВ-41 під керівництвом куратора групи Король Л.І. підготували матеріали лекторію до Всесвітнього Дня заощаджень.
Шлях у тисячу миль починається з одного кроку. Перефразовуючи прислів`я, можна сказати: «Шлях до мільйона гривень починається з однієї гривні».
Традиції заощаджень формувалися століттями, як природними потребами людей зберігати, так і цілеспрямованими зусиллями урядів і банків. Початком святкування Всесвітнього Дня заощаджень можна вважати події 27 жовтня 1924 року, коли представники ощадних кас із 29 країн зібралися в Мілані на свій перший Інтернаціональний спеціалізований конгрес. Останнього дня форуму – 31 жовтня – народилася ідея «в пам’ять про перші збори ощадних банківських інститутів всіх країн» щороку відзначати цей день, як «Всесвітній День заощаджень» (World Savings Day). Однак, за задумом творців, присвятити цей день слід ощадливому ставленню не тільки до грошей, а й до часу, сил, дбайливого ставлення до речей тощо. У 1989 році ООН офіційно проголосила 31 жовтня Всесвітнім Днем заощаджень, але протягом останніх 15 років особлива увага відзначенню цього дня приділялася саме в Центральній Європі.
Нині дні ощадливості святкують у Франції, Німеччині, Болгарії, Словенії, Боснії, Італії, Азербайджані, Китаї, Танзанії, Індонезії, Демократичній республіці Конго, Узбекистані, Таджикистані, Еквадорі, Колумбії, В’єтнамі, Мексиці, Перу та у ряді інших країн.
Всесвітній день заощаджень також відзначає Грузія, де економія ніколи не була особливо популярна. В минулі часи, країна постійно перебувала під управлінням різних завойовників, люди були задіяні у різних війнах, більшості людей нічого не залишилося, що можна було б зберегти. Багаті ховали свої монет в глиняні горщики або частину свого багатства ховали в подушки. Велика кількість людей втратили більшу частину своїх заощаджень, коли радянський Союз розпався. Отже бачимо, що для Грузії Всесвітній день заощаджень також є знаковим днем, адже ситуація майже ідентична і на теренах України.
Історія розвитку дня заощаджень дуже популярна і в африканських країнах. З давніх часів на Мадагаскарі люди ховали свої заощадження в землю, викопували досить глибокі ями для сховищ своїх цінностей. На африканських землях було досить популярно ховати гроші в бамбукові трубки на зберігання, які, з часом, можна було дарувати у вигляді подарунку.
Історія заощаджень Китаю триває понад тисячу років. Сотні років тому, в Китаї, люди складали гроші в глиняні коробки. Такі коробки були закритими та доступ до грошей всередину був майже неможливим. Інтерпретуючи на сьогоднішній лад, це і є свого роду скарбничка, в яку ми звикли складати монети. Дістати заощадження звідти можна було тільки одним шляхом – розбити глиняну коробочку. На сьогодні традиційні скарбнички є найпопулярнішими серед дітей, їх роблять в формах кішок, собак, свиней, драконів та інших казкових тварин.
Наприклад, в Азербайджані, своєрідним символом дня заощаджень обрана білка, яка тримає в руках повний горщик монет та має такий девіз: «Рости, збираючи!».
В Україні відновлення святкування цього дня відбулося за ініціативи Незалежної асоціації банків України у 2012 році. Проведення першого у незалежній Україні Всесвітнього Дня заощаджень підтримали 16 комерційних банків. Його символом стала скарбничка у вигляді поросятка, а його гаслами – «Банки об’єднуються заради майбутнього!» та «Ощадливий сьогодні – багатий завтра!».
Основною метою Всесвітнього Дня заощаджень є стимулювання ідеї заощадження коштів та привернення уваги різних державних та приватних компаній до необхідності об’єднання зусиль шляхом проведення для населення України заходів з питань підвищення рівня фінансової грамотності.
Головними завданнями Всесвітнього Дня заощаджень є:
- Підвищення рівня фінансової грамотності населення;
- Роз’яснення дітям та різним категоріям населення значення заощаджень для економіки держави;
- Проведення спеціальних консультацій, акційних тижнів, різноманітних заходів для клієнтів і фінансових установ.
Римський імператор Веспасіан (69-79 н. е.), у пошуках додаткових джерел наповнення скарбниці Стародавнього Риму, вирішив ввести податок на громадські вбиральні. Розрахунок імператора виявився вірним – гроші потекли до скарбниці. Зніжені римляни не могли відмовити собі у задоволенні користуватися шикарними мармуровими туалетами, адже туди, як і в знамениті лазні, ходили не тільки за прямою потребою, а й заради зустрічей та бесід.
Коли син імператора одного разу дорікнув батька таким, на його думку, непристойним податком, Веспасіан підніс до його носа гроші, які приніс цей податок, і запитав, чи пахнуть вони. Відповідь сина була негативною, й Веспасіан сказав фразу, яка потім стала крилатою: «Гроші не пахнуть».
І хоча цей вираз пізніше став приказкою, яка вказує на не зовсім чисте походження доходів, варто знати, що інколи найдивніші джерела поповнення бюджету країни можуть стати важливими у забезпеченні її функціонування.
Друге за величиною місто Римської імперії Ефес (територія сучасної Турції)
