В моїй пам’яті журливо проліта
Білий птах із чорною ознакою.
Зіпливають у безмежний край літа,
Сповнені любов’ю і подякою.
Залишився птах навіки молодим…
Під вікном калина дзвонить росами,
Стелиться туман, неначе сивий дим,
Понад буковинськими покосами.
Марійка Сербин.
Сьогодні, 15 червня, національній гордості українського кіномистецтва, талановитому акторові, режисерові, сценаристові, лауреатові Державної премії імені Тараса Шевченка заслуженому артистові України Іванові Миколайчуку, що з нашої Чорториї, виповнилося б 81 рік.
Він пішов з життя 47- річним, залишивши нереалізованими багато творчих задумів.
“Бог дав йому талант, але звідки у нього була тота безмежна любов до людей, до буковинської культури, українського слова, гуцульської уберії та всього, що можна було назвати одним словом – національне?”
Іван Миколайчук назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто його знав, хто був його сучасником, хто хвилювався і плакав на його кінофільмах. Бо його творчість, його коротке, але яскраве життя – мов спалах метеорита, що раптово засвітився сильно і сліпуче і передчасно згорів, залишивши незгасний слід на високому небосхилі.
