“Чорнобиль – ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль – помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз .”
Валентина Харченко
26 квітня 1986 року…. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. На благодатній землі українського Полісся, майже в центрі Європи, сталася аварія, яку вважають найбільшою в світі техногенною катастрофою.
Багато років минуло з моменту аварії, але її страшні наслідки ми переживаємо і сьогодні.
Які висновки маємо зробити із чорнобильської трагедії? Перш за все, це – відповідальність, адже «мирний атом» виявився вже й не таким «мирним» і безпечним.
І тому людство повинно зрозуміти, що несе велику відповідальність перед Богом і прийдешніми поколіннями за те, яким буде наш світ в майбутньому, чи збережемо ми красу нашої планети, рослинний і тваринний світ.
Ми з вами, як покоління, яке пережило і на собі відчуло наслідки катастрофи, маємо донести правду про страшну трагедію віку – вибух на ЧАЕС, до нашої молоді. Виховувати у них почуття любові до природи, рідного краю і відповідальності за все живе. Наповнювати їхні серця добротою, людяністю, та співчуттям до чужого болю…
