«Хто попереджений, той захищений», – саме так говорить французьке прислів’я. Метою даного онлайн-інформування є формування в студентів поняття про походження СНІДу; пропагування здорового способу життя, високоморальну поведінку людини в суспільстві та попередження всім про болючу рану суспільства – СНІД.
Як відомо, СНІД одна з найважливіших проблем, з якою зіткнулося людство в XX столітті і з якою ми ввійшли у XXI століття.
Стрімко зростає кількість інфікованих і померлих від СНІДу людей. Багато про СНІД вже відомо, але кожного дня з’являється нова інформація. Водночас накопичено певний багаж знань, використання яких зробить можливим якщо не припинення поширення хвороби, то хоча б сповільнення цього процесу.
1 грудня – Всесвітній день боротьби із ВІЛ/СНІДом
У цей день величезна кількість людей на всій планеті приколюють до одягу червону стрічку. Як символ усвідомлення важливості проблеми СНІДу .Як символ протесту проти дискримінації у відношенні до ВІЛ-позитивних людей. Як символ надії на те, що людство обов’язково переможе цю хворобу.
Історія виявлення хвороби
У 1976 році в США, де порівняно добре розвинута медицина, уважні лікарі виявили доти не відому хворобу. Без видимої на той час причини хворі втрачали природний захист проти мікробів -імунітет. Мікроби, які відносно мирно співіснують на здоровому тілі, буквально підточували цих хворих. Ніякі антибіотики не допомагали.
Перші виявлені хворі дещо відрізнялися своєю поведінкою: вони були гомосексуалами та кололи в вену наркотики. Тож спершу вирішили, що ці нещасні догралися -їх Бог покарав, та й заспокоїлися горді чистотою власної моралі.
Однак пізніше виявили нову хворобу в людей, яким переливали кров (із різних причин). У них також з’являлось нездужання, набрякали лімфатичні вузли на шиї, під руками, в паху, утворювалися виразки в роті. Трималась підвищена температура. Надмірно потіли навіть від найменшого зусилля, особливо вночі. Хвороба могла на деякий час відступити, але невдовзі починались різні інфекційні ускладнення: тривалий розлад кишечника, запалення внутрішніх органів. Особливо несприятливо протікали простудні хвороби верхніх дихальних шляхів, швидко починалось запалення легень. Хворі катастрофічно втрачали вагу. Досить часто на шкірі ніг та в інших місцях розвивались специфічні червонувато-сині пухлини – саркома Капоші. І ніяке лікування не допомагало.
Допитливі вчені під керівництвом Галло та Монтаньє в крові хворих виявили антитіла проти невідомого інфекційного збудника. Незабаром під електронним мікроскопом (який збільшує, образно кажучи, сантиметр до кілометра) розгледіли вірус, який має прямо-таки жахливі властивості. З кров’яної клітини, яка в нормі вбиває мікроби (лімфоцит), цей вірус робить потвору, що розмножує такі ж віруси за зразком свого вбивці. Новонароджені віруси швидко знищують усі захисні клітини. Кров нікому рятувати від мікробів. Це і є імунодефіцит – найстрашніший з усіх дефіцитів.
Що таке ВІЛ та СНІД?
Дійсно, багато хто дотепер не знає, що таке СНІД і ВІЛ, і плутають ці поняття.
Що ж означають ці незрозумілі і загадкові слова?
«ВІЛ» : «СНІД»:
«В» – вірус; «С» – синдром;
«І» – імунодефіциту; «Н» – набутого;
«Л» – людини. «І» – імунного;
«Д» -дефіциту.
Що таке взагалі «вірус»? Вірус – це дрібний мікроорганізм, який можна розглянути тільки під дуже сильним мікроскопом. Віруси живуть усередині живих клітин, з яких складаються всі тканини організму людини. У нашому організмі нараховуються мільярди таких клітин. Вони об’єднані в групи і виконують різні функції.
ВІЛ не стійкий у зовнішньому середовищі. Він інактивується за температури 56°С протягом 30 хв., за температури 70-80°С гине через 10 хв., під час кип’ятіння – через 1 хв. Вірус через 1 хвилину гине під впливом 70% етилового спирту, 0,5% гіпохлориту натрію, ефіру, швидко інактивується під час обробки звичайними дезінфекційними засобами. Стійкий до висушування й заморожування за температури – 70°С, відносно стійкий до іонізуючої радіації, ультрафіолетового опромінення.
«Шляхи передачі ВІЛ»
Існують ТРИ основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:
1.Під час статевого контакту з ВІЛ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагинальні виділення інфікованої людини потрапляють на слизові оболонки вагіни, пеніса, ротової порожнини або прямої кишки іншої людини, з яких вірус проникає в кров;
2.Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (голкою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), яким перед цим користувалась інфікована людина і кров якої залишилась на цьому предметі. Ризик інфікування ВІЛ найбільший при повторному використанні шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливанні крові, що містить ВІЛ;
3.ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності і пологів або після народження дитини через молоко матері.
Як запобігти ВІЛ -інфікуванню
Як уже зазначалося, причиною розвитку синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД) є ВІЛ. Для того, щоб запобігти інфікуванню, слід пам’ятати про шляхи передачі ВІЛ (статевий, через кров і від інфікованої матері – дитині) та завжди дотримуватись таких правил:
мати статеві зносини лише з однією людиною, яка, у свою чергу, повинна мати ці зносини лише з вами;
при статевих контактах завжди використовувати презервативи;
запобігати потраплянню сперми чи вагінальних виділень іншої людини на слизові оболонки вашої ротової порожнини, шлунка або прямої кишки, з яких вірус може проникнути в кров;
Пам’ятайте, що ризик ВІЛ-інфікування є найбільшим у разі повторного користування шприцом чи голкою для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також під час переливання крові, що містить ВІЛ. В разі потреби зробити маніпуляцію, пов’язану з порушенням цілісності шкірних покривів (проколювання вух, ін’єкція, гоління і т. п.), завжди слід користуватися стерильним (а ще краще разовим) інструментарієм;
Якщо жінка під час вагітності дізналася, що вона ВІЛ-інфікована або хвора на СНІД, для попередження передачі ВІЛ плоду вона обов’язково повинна пройти призначений лікарем курс профілактичного лікування та після пологів годувати немовля лише штучними сумішами, а не грудним молоком.
«Життя з тавром ВІЛ/СНІДу»
Коли статус ВІЛ-позитивних осіб стає офіційним, перед ними постає проблема дискримінації з боку громадськості:
- ізоляція та острах з боку сім’ї і друзів;
- звільнення з роботи або створення таких умов, що змушують людину залишити роботу;
- дискримінація з боку сусідів, включаючи навіть вимоги змінити адресу.
Ще гіршим в те, що презирливе ставлення суспільства є, мабуть, важливим фактором як низької кількості офіційно зареєстрованих випадків захворювання на ВІЛ/СНІД, так і недостатнього використання медичних закладів, таких, як державні центри боротьби зі СНІДом. Упереджене ставлення частково є наслідком неправильної поінформованості громадськості про ВІЛ/СНІД.Однак ще більше хвилює дискримінація з боку працівників галузі охорони здоров’я. Не дотримуючись як професійної етики, так і закону України, медичні працівники часто порушують конфіденційність та анонімність інформації про хворих на ВІЛ/СНІД. Деякі з них навіть відмовляються надавати ВІЛ-інфікованим пацієнтам будь-які медичні послуги, незалежно від того, пов’язані вони з ВІЛ чи ні. У більшості випадків громадська думка не розрізняє ВІЛ-позитивних дітей та дітей ВІЛ-позитивних батьків. Такі батьки часто змушені забрати свою дитину з дитсадка чи школи і виховувати її вдома або перевести до іншого закладу лише для того, щоб уникнути конфронтації та надати дитині змогу вчитися у більш сприятливих умовах.
Символом боротьби зі СНІДом являється червона стрічка, не одна акція не обходиться без неї. Ця стрічка як символ боротьби зі СНІДом була задумана весною 1991 року. ЇЇ ідея належить художнику Франку Муру, який помер від СНІДу у 2002 році.
Бережіть себе для тих, кого ви кохаєте! І запам’ятайте: найкраща профілактика від СНІДу – це голова на плечах. Заражаються – по-різному, а помирають – однаково! Задумайтесь над цим! Зробіть правильний вибір!