Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.  

Ліна Костенко.

    Чи задумувались  ви коли-небудь,  звідки в душі людини народжуються геніальні  вірші? Від чого   з’являється   дивовижний дар,  який спонукає  звичайні слова звучати по-новому, від яких сильніше б’ється серце і захоплює подих?

      Поетичне  слово  містить у собі якусь  незриму,  непомітну  і водночас велику силу. Воно  народжується  не на Землі, а  десь у височині  блакитного неба.

     Не  підлягає  сумніву, що поезія  відіграє  одну з  провідних  ролей  у  духовному збагаченні людини.

      Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, В. Стус, Ліна Костенко – ці  імена  входять  в  наше життя  з  дитинства  і залишаться з нами до кінця. Кожний знаходить в них щось своє, близьке і зрозуміле.

            Кожен вірш — це сповідь поета, якийсь незабутній епізод з його життя.