Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
Постать Шевченка, його справді подвижницьке життя гідні подиву, пошани і вдячності. “Міцне коріння пустило слово в серцях і свідомості народів, тріумфально йшло по рідній землі та з кожним роком знаходило собі дедалі більше й більше прихильників у всіх кінцях світу. Сміливо воно переходило державні кордони, переходило без віз, бо правда народна їх не потребує. А може, й мало воно найвищу візу — візу генія, видану й застережену самою історією”.
Україно! Якою сумною і трагічною була твоя доля! Єдина на світі країна, народ якої, тривалий час був позбавлений власної історії, не мав своєї держави. Важко визначити, коли Шевченко був потрібніший рідному народові, чи в ті далекі жахливі часи, коли він був поневолений, чи сьогодні.
Шевченків “Кобзар”… Це Біблія українського народу, це книга, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою. Народ, який має такого поета, як Шевченко, і таку вічну книгу, як “Кобзар” – безсмертний.
Поет звертається до нас, немов бачить, що робиться сьогодні на багатостраждальній землі українській, просить Бога дати те, чого бракує нам нині:
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.
Шевченкова муза – то доля самої України. Впродовж усього свого життя гріла і спопеляла поета віддана, гаряча любов до знедоленого рідного краю. Нею пройняті кожне слово, кожен рядок його безсмертних творів.
Україна — це Шевченко. Шевченко — це Україна. Ім’я Шевченка – Кобзаря має нині у багатьох із нас збудити совість і сумління українця, адже саме Кобзар нагадує нам про наші втрати, він є докором за нашу легковажність і зневіру. У нього ми маємо учитися найсвятішої любові — любові до своєї матері-України.
Відповідно до Державної цільовою соціальної програми національно – патріотичного виховання на період до 2025 року національної молодіжної стратегії до 2030 року Державна установа “Науково – методичний центр вищої та фахової передвищої освіти” проводить літературний онлайн – марафон, присвячений пам’ять Тараса Шевченка “Єднаймо душі словом Кобзаря”, у форматі флешмобу у соціальній мережі “Facebook”.
Здобувачі освіти Кіцманського коледжу долучилися до флешмобу. Творчим підходом в організації заходу було читання авторської поезії викладачки української мови та літератури Світлани Стасюк “Молитва Тараса за Україну”, яку читали найкращі читці: Іван Андрієць, Евеліна Богайчук, Микола Гишко, Тетяна Боднарюк, Максим Кобевко, Марія Семенюк, Максим Дробко, Аліна Ластівка, Тетяна Ахтемійчук, Роман Кучерявий.
Робимо все, щоб творчість Тараса Шевченка стала для кожного студента справжнім духовним скарбом. Щоб Шевченкове слово звучало в кожному домі:
А я буду, українці
Вічно поміж вами
Нас не в силі розлучити
І німа могила
Моє серце із тобою
Україно мила!