І повнилось серце його молоде
Такою любов’ю до чистих людей,
Що стало затісно йому у затінку –
І вибухло піснею з горна грудей
У січні, у поетичній вітальні коледжу викладачкою української мови та літератури Світланою Стасюк із здобувачами освіти групи МБО – 21 була проведена літературна година” Іду до вас через роки воскреслий “, присвячена 90-річчю від дня народження “витязя молодої української прози” – Василя Симоненка.
Прозвучала пісня на слова В. Симоненка “ Виростиш ти, сину… “. Викладачка розповіла, що кожний твір мистецтва, як і його автор, має свою долю. Сьогодні можна сказати, що у пісні “Виростиш ти, сину… ” щаслива доля. На відміну, на жаль, від долі автора слів Василя Симоненка, який рано пішов із життя. А пісня продовжує жити. І разом із нею живе в людській пам’яті й ім’я її автора, що написав багато прекрасних віршів, відомого українського поета Василя Симоненка.
Така вже немилосердна доля України, що її найкращим дітям судилося несправедливо коротке життя і зовсім мало прожив Василь Симоненко – 28 років.
“У всякого своя доля” – як тут не згадати пророчі слова Тараса Шевченка. Про долю поета і людини Василя Симоненка творча група здобувачів освіти розповіла під час літературної години.
Могутній і безкрайній світ поезії Василя Симоненка відкривають сьогодні все нові покоління, і кожен вбачає в поетові свого сучасника. Свого сучасника і побачили здобувачі освіти групи МБО – 21, читаючи поезії. В тиші вітальні лунали поезії Василя Симоненка у виконанні Бевцик Аліни ”Вона прийшла”, Кобевка Максима “Є в коханні і будні, і свята”, Ластівки Аліни “Ображайся на мене, як хочеш”, Кучерявого Романа “Кривда” , Семенюк Марії “Де зараз ви, кати мого народу”, Філіпчук Мар’яни “Лебеді материнства”.
Закінчилася літературна година поезією Тамари Коломієць “Пам’яті Василя Симоненка”.
Яскравою зорею сяє Симоненкове слово на небосхилі української літератури й зоріти йому у віках.