Кожного року 20 лютого ми відзначаємо День пам’яті Героїв Небесної Сотні.
9 років тому почався Євромайдан, який кардинально змінив свідомість українців.
Ми добре пам’ятаємо, як все починалося …
Пам’ятаємо ті дні, коли напружено спостерігали за подіями, що відбувалися у столиці нашої країни.
Пам’ятаємо, як мирні демонстранти вийшли на вулиці Києва, щоб захистити своє право вибирати подальшу долю країни, майбутнє своє і своїх дітей…
Українці хотіли жити у вільній, незалежній демократичній державі, де Конституція захищає честь і гідність кожної людини, де всі рівні перед законом, де немає корупції.
Пам’ятаємо, як молоді дівчата і жінки підходили до беркутівців і дарували їм живі квіти.
Люди скандували “Міліція з народом” ….
Але в якийсь момент усе змінилося…Проти мирних демонстрантів застосували сльозоточивий газ. Беркутівці зі зброєю і кийками в руках розганяли і били людей. Били їх, незважаючи на стать і вік…
В тому натовпі були і студенти, і жінки, і сивочолі чоловіки…
Пам’ятаємо і ті криваві події, коли з дахів навколішніх будинків людей розстрілювали снайпери… Лунали крики поранених, лилася кров… Деякі сміливці, прикриваючись дерев’яними щитами, рятували поранених…. Серени швидких, які відвозили поранених з місця трагедії….
Тривожно гуділи дзвони Михайлівського собору, де люди знаходили прихисток від переслідування і побоїв.
Одним з перших, хто загинув на Майдані, був Сергій Нігоян, вірменин українського походження. Сергієвий лагідний погляд і щира посмішка залишилися назавжди у наших серцях.
Ми говоримо “Небесна Сотня”, але насправді в ті дні на Майдані загинуло набагато більше людей. Це були найсміливіші і найвідданіші патріоти Революції Гідності.
Минули роки… За цей час було написано багато прозових творів і поетичних збірок, присвячених подіям, які відбувалися на Майдані Незалежності в Києві в ті дні.
“Небесна Сотня дивиться на нас
Своїми ясно-синіми очима,
Як, Україно, ти без нас живеш?
Чи почались у тебе зміни?”
Що можемо ми, сучасники, сьогодні відповісти їм?
Уже рік на українській землі точиться кривава війна… Війна не на життя, а на смерть… Російські загарбники сплюндрували багато українських міст і сіл… Море смертей… Біженці, які змушені були рятувати своє життя і втікати з рідних домівок…
“Будьте сильними на землі, небо для нас тримає Небесна Сотня”, – так сказала Ліна Костенко.
І ми віримо в перемогу над жорстоким ворогом, бо там, на небесах, за нас і Україну молиться Небесна Сотня .І тільки з Божою допомогою Добро переможе в Україні і в усьому світі…
