Тарас Шевченко – видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.
9 березня Україна святкувала День народження видатного українського поета. Цього дня по всій країні і за кордоном, де живуть українці, покладали квіти до пам’ятників Кобзареві, проводили ряд культурно-освітніх заходів, поетичних вечорів, круглих столів тощо.
Про його біографію написано немало і не будемо повторюватися про це. Зауважимо лише, що за своє коротке життя, а прожив він чимало, 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми – життя і свободи, самореалізації і благополуччя, миру і поваги, простих людських цінностей. Його творчість – це його душа, в ньому він був чесний і добрий.
Студенти ІІ курсу відділення «Ветеринарна медицина», члени гуртка «Берегиня» при кабінеті української мови та літератури Войценко І., Карабаєва Н., Берлад П. презентували творчий проект «Любов у житті Шевченка». Метою проекту було допомогти студентам зрозуміти внутрішній світ поета, познайомити їх з особистим життям Т.Шевченка, його стосунками з особами прекрасної статі, довідатись про мрії та прагнення митця; передати чистоту, чарівність і силу почуття кохання, осягнути прагнення поета до простого людського щастя; виховувати на прикладі життя Т.Шевченка шанобливе ставлення до жінок, вірність у поглядах і почуттях.
Мало кому в коханні так не щастило, як Тарасові Шевченку. Маючи унікальні таланти, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалось би, був приречений на успіх у жінок Натура творча і вразлива, Кобзар часто закохувався. І в нього закохувались. Та особисте життя великого українця так і не склалося. Не судилось Тарасові Шевченку продовжити сій родовід у наступних поколіннях.
Тараса Григоровича чекала самотність аж до трагічного кінця. Слізьми-водою розлилося «святеє диво» ….
