Виховна година на тему: «З присвятою замордованим голодом» проведена 28 листопада на базі групи В-32 куратором Петракович В.Ю.
Безкровна війна. 26 листопада – День пам’яті жертв голодомору.
Голод – це не хвороба, не чума і навіть не завжди кара Божа за людські провини. Коли б голод посилався Богом, то людство спільними зусиллями і взаємною допомогою змогло би його подолати. Але ця біда творилася людьми, які втратили людську сутність.
Голодомор 1932-1933 рр.- одна з найбільш трагічних сторінок історії українського народу. Намагаючись нічим не затмарити «успіх соціалізму», сталінське керівництво наклало табу на цю тему. Про страшнее лихо не дозволялося відкрито говорити, згадувати в газетах та офіційних документах.
Кількість жертв цієї трагедії сягає від 1 до 4 млн. чоловік. А в цей час офіційна пропаганда життєрадісно розповідала про «найбільш передове у світі соціалістичне сільське господарство».
Тож у запізнілій жалобі схилимо голови у каятті перед світлою пам’яттю тих, хто загинув. Вони згасли, як зорі. Нехай кожен із нас у цей день торкнеться пам’яттю до вогню запаленої свічки. А світло оцих свічок нехай буде даниною тим, хто помер від голоду. Вони повинні жити в нашій пам’яті.