“Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну” – ці рядки відомої української пісні підтверджують змістовність творчості великого митця, патріота свого краю Назарія Яремчука. В пам’ять про простого буковинського хлопця, який став гордістю країни, пропагуючи у світі рідну українську пісню та з нагоди його 70-річчя від дня народження куратори груп В-31 Ружицька Ю.В. та В-32 Стасюк С.В. разом зі своїми студентами та за участі студентів групи В-21 провели відкритий виховний захід «Я піснею повернуся до Вас».
Назарій Яремчук – народний артист за людською любов’ю, лицар української пісні, символ національної естради, один з найпопулярніших співаків. Неповторний, проникливий, своєрідний, вишитий українською інтонацією голос Назарія Яремчука, чистий і прозорий, як джерельна вода з Карпатських гір, зачаровує людей, ніби переносить їх на лоно природи, даруючи зустріч із подихом синіх гір, прохолодою швидкоплинного дзвінкого Черемошу, голосом трембіт… З ним облетіли світ наші українські пісні – “Червона рута”, “Водограй”, “Стожари”, “Гай, зелений гай”, “Родина”, “Я піду в далекі гори”, “Писанка”, “Гей ви, козаченьки”, “Я ще не всі тобі сказав»…
Студенти разом із викладачами згадували нелегку долю, творчий шлях відомого музиканта, ділилися спогадами про чудову талановиту людину, читали вірші, написані самим Яремчуком та вірші присвячені цій неординарній особистості. Звісно, не обійшлося без музики. Присутні мали змогу насолодитися чудовим тембром Назарія, послухати і побачити відомі хіти української естради у виконанні ВІА «Смерічка» та Яремчука, а саме пісні «Червона рута», «Чуєш, мамо…», «Родина», «Батько і мати» та багато інших.
Назарій Яремчук – був український лелека, що взяв на крила пісні своїх творчих побратимів і поніс до людей, у світ.
В одному з останніх своїх інтерв’ю Яремчук сказав: “Кожний з нас повинен постійно бути в польоті – крізь долю, над суєтою. І при цьому, однак, не відриватися від землі. Пам’ятати священні речі – навіщо живеш, звідки ти родом, до чого прагнеш, що скажеш людям, з якого колодязя п’єш живу воду. Я вийшов з того віку, коли звертаєш увагу на дрібниці – автографи, популярність. Мене турбує інше: що буде з нашим пісенним садом завтра?”
Ми повинні завжди пам’ятати про це. Його українська пісня буде з нами назавжди – в щирості, в посмішці, в діях і думках, в любові і радості, в його дітях, його пісня буде завжди поміж нас.