У сучасних реаліях, коли навчальні заклади взяли орієнтир на виховання всебічно розвиненої, гармонійної особистості, важливого значення набувають як нові, так і традиційні форми роботи, зокрема, екскурсії.
Екскурсія – це цілеспрямований, завчасно запрограмований, методично продуманий процес передачі суми знань шляхом показу і розповіді.
Екскурсії зі студентами вищих навчальних закладів можуть мати різну дидактичну мету та об’єкти.
Навчальною програмою з української літератури, планом роботи гуртка при кабінеті заплановано і затверджено на засіданні циклової комісії проведення екскурсій до літературно-меморіального музею О.Кобилянської, Ю. Федьковича в Чернівцях; до Чернівецького обласного державного музею народної архітектури та побуту просто неба зі студентами І курсу; до меморіального музею-садиби І.Миколайчука у Чорториї Кіцманського району зі студентами ІІ курсу.
Музей-садиба відомого українського актора Івана Миколайчука розташувався в будинку, де пройшли дитячі роки майбутнього кумира, в селі Чортория Чернівецької області. Невеликий будиночок ось вже багато років приймає у своїх стінах туристів і шанувальників відомого майстра з усіх куточків України.
Видатний український актор, режисер та сценарист народився в Чорториї в сім’ї залізничника і в дитинстві мріяв бути психологом або пілотом, але не актором: перший в своєму житті кінофільм він побачив лише у віці 13 років. Та акторство захопило хлопчака. Першу свою роль (діда Гната у виставі «Безталанна») Іван зіграв у 13 років ще у рідній Чорториї, при самодіяльному театрі у сільському клубі. Мріючи про сцену, вступив до Чернівецького музучилища по класу баяна (1957), у 1961 р. — в театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, а за чотири роки закінчив кіноакторський факультет Київського інституту театрального мистецтва. Далі в його житті було 34 кіноролі, 2 режисерські роботи, 9 сценаріїв і слава справжньої кінозірки 1960-70-х років. Без нього феномен українського поетичного кіно був би неповним. Миколайчук став обличчям і душею тогочасного кінематографа. Не дивлячись на всенародну любов, звання народного артиста Івану не дісталося: через тавро «націоналіста». А Шевченківську премію актор отримав вже посмертно.
Найвидатнішими ролями Івана Миколайчука стали ролі Тараса Шевченка у фільмі «Сон» (1964), Івана Палійчука («Тіні забутих предків», 1964), комісара Громова («Комісари»), козака Василя («Пропала грамота»). У фільмі «Білий птах з чорною ознакою» (1971) він виступає ще й як сценарист. Перша режисерська робота — яскравий фільм «Вавилон ХХ» (1979), який отримав приз «За кращу режисуру» на Всесоюзному кінофестивалі у Душанбе. Іван Миколайчук зіграв також у фільмах «Гадюка» (1965), «Бур’ян» (1966), «Помилка Оноре де Бальзака» (1968), «Камінний хрест» (1968), «Захар Беркут» (1971), «Легенда про княгиню Ольгу» (1983).
Музей-садиба Івана Миколайчука в Чорториї за роки роботи прийняв безліч людей. Серед них була і Ліна Костенко. Всього стіни музею бачили відвідувачів з 13 країн світу. Уваги туристів заслуговує ще одна реліквія будинку – книга відгуків та цитат.
Хочеться відзначити роботу та професіоналізм екскурсовода музею, племінника І.Миколайчука, Михайла Грицюка, бо ефективність екскурсії залежала саме від нього.
У цьому навчальному році музей відвідали студенти ІІ курсу – МБО-21. Запропоноване завдання було успішно виконано: письмове повідомлення “Повернувшись з екскурсії, що я можу розповісти тим, хто на ній не був”.
