День вчителя – це свято, якого чекають з нетерпінням усі педагоги. А коли студенти, педагогічний колектив згадують своїх колишніх викладачів, колег – то свято набуває особливих вражень. На сайті Кіцманського коледжу запроваджується творча співпраця колективу – висвітлювати спілкування з людьми, які своє життя віддали викладацькій роботі, вихованню підростаючого покоління. Розпочинаємо з інтерв`ю викладача Кіцманського коледжу Подільського ДАТУ Ротар Євгенії Іванівни.
- Поділіться враженнями про свою першу педагогічну практику, про перші кроки на викладацькій ниві.
17 лютого 1977 року я прийшла працювати до Кіцманського радгоспу-технікуму на посаду викладача агрохімії та ґрунтознавства. Заступник директора з навчальної частини Бєляков Іван Семенович познайомив мене з колективом агрономічного відділення, де працювали викладачі з великим педагогічним досвідом роботи і мені стало не по собі, задумалася, чи я зможу працювати з таким досвідченим колективом, але сила волі перемогла.
- Чи мали ви на меті стати викладачем?
Так. Мій батько працював викладачем в Хотинському сільськогосподарському технікумі. Після школи я ходила до батька на роботу і спостерігала, як студенти виконували різні завдання під його керівництвом.
- А які Ваші перші враження від викладацької праці?
У цілому викладацька праця дуже цікава, але потребує наполегливості,вміння працювати зі студентами, постійно над собою працювати, впроваджувати нові технології, досконало знати сою дисципліну, підвищувати кваліфікаційний рівень.
- Як Вам ваше перше заняття, перші студенти?
Перше заняття було дуже тривожним, я дуже переживала, добре до нього готувалася. Деякі студенти були роками трохи старші від мене. Під час заняття студент мене уважно слухали. Я їм розказувала матеріал. Провівши перше заняття зі студентам, я ще довго його згадувала.
- За роки своєї педагогічної роботи Ви, очевидно, мали якісь певні свої сподівання, надії, мрії?
Навчаючись в Українській сільськогосподарські академії, я любила займатися дослідницькою роботою на кафедрі агрономії. Мріяла вступити до аспірантури, але не судилося. В технікумі зі студентами також займалася дослідницькою роботою, проводили аналізи рослин, ґрунту, добрив.
- Чи виникали труднощі підчас роботи?
Виникали труднощі під час роботи, особливо у виховному моменті. Були студенти в групі з неблагодійних сімей з якими необхідно було багато працювати.
- Чи доводилось бути у групі не тільки куратором, а інколи для чужої дитини і мамою, і порадником?
Я випустила 7 академічних груп. Бути куратором – це велика праця, яка вимагає багато зусиль і вмінь, працювати зі студентами, але тільки любов і повага до кожного студента дає результат. Повинен бути тісний контакт куратора зі студентами.
- Ви викладач з великим досвідом за плечима. Які поради можете дати сучасним викладачам?
Сучасний викладач повинен володіти інноваційними технологіями, досконало володіти знаннями, бути завжди наполегливим, вихованим, а серце віддавати студентам.
- Що ж порадите сучасним студентам, які йдуть крок у крок із модернізованим світом?
Завжди перемагає сильніший. Обов’язково ставте перед собою мету: любити свою професію. Ринкові відносини вимагають сучасних грамотних спеціалістів, які володіють знаннями сучасної техніки.