САНДАРМОХ – РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ

Сидить голота в Київськім палаці,

Панує Петерс і царює Лаціс.

Розстрілюють китайці й латиші . 

Створив господь людину без душі.

               Ні не Господь! ЇЇ страшної днини 

Сфабрикувала заводська машина

                                І досконалий вийшов автомат

                                       Якого скрізь покаже вам плякат…  

 Ю.Клен

изображение_viber_2020-11-05_10-18-56

     3 листопада 1937 року саме в такий спосіб (однією кулею з метою економії) було розстріляно Леся Курбаса та Миколу Куліша.

изображение_viber_2020-11-05_10-18-55

       Цього дня в карельському урочищі Сандармох було розстріляно 134 особи, всі, як зазначалося у «розстрільних списках» – «українські буржуазні націоналісти». Серед них – фундатор нового українського театру Лесь Курбас (1887-1937); один із найталановитіших українських прозаїків – Валер’ян Підмогильний (1901-1937); Микола Куліш (1892-1937) – драматург, громадський і освітянський діяч, газетяр, редактор; Микола Зеров (1890-1937) – лідер «неокласиків», надзвичайно тонкий науковець, поет, перекладач західноєвропейської та античної літератури; Григорій Епік (1901-1937) – драматург та сценарист; Матвій Яворський (1885-1937) – історик, політичний діяч, академік ВУАН; Володимир Чехівський (1876-1937) – український політик, громадський діяч, прем’єр-міністр УНР, один із засновників УАПЦ та багато інших.

изображение_viber_2020-11-05_10-22-22

     “Крім ув’язнених – будівельників Біломорсько-Балтійського каналу і Соловецького табору, в урочищі Сандармох стратили також спецпоселенців і жителів навколишніх сіл. Всього в урочищі були виявлені 236 розстрільних ям. Як і всюди, розстріли проводилися таємно, і перші поховання були виявлені лише в липні 1997 р число страчених в Сандармоху входять і жертви масового розстрілу 1111 в’язнів так званого соловецького етапу. Серед них – видатні майстри культури, державні діячі, священнослужителі з багатьох республік СРСР.

изображение_viber_2020-11-05_10-18-58

     27 жовтня 1937 р етап завантажили на баржі, потім його слід загубився. Багато років існувало припущення, що людей втопили в Білому морі. Однак в 1995 р директор Санкт-Петербурзького центру «Меморіал» Веніамін Іоффе знайшов в архівах управління ФСБ в Архангельську документи, зокрема розстрільні списки. Виконавцем вироків був капітан НКВС Михайло Матвєєв, заступник начальника АХУ УНКВД Ленінградської області. Йому «асистував» помічник коменданта УНКВД Ю. Алафера. З протоколу допиту обвинуваченого Матвєєва Михайла Родіоновича від 13 березня 1939 р .:

– Ви брали участь в операціях по приведенню вироків у виконання над засудженими до вищої міри покарання?

– Так, в таких операціях я брав участь неодноразово, починаючи з 1918 р, з перервою з 23-го по 27-й рік.

– Чи були ви відряджені в період з 37-го року на операцію з приведення вироків у виконання в НКВД Карельської СРСР?

– У 1937 р приблизно в жовтні або листопаді місяці я від колишнього заступника начальника управління НКВС по Kенінградській області Гаріна отримав розпорядження виїхати на станцію Ведмежа гора в Біломорський Балтійський комбінат, на чолі бригади по приведенню вироків у виконання над засудженими до вищої міри покарання, що було мною виконано протягом приблизно 20-22 днів.

– Хто безпосередньо приводив вирок у виконання, і в чому полягав обов’язок решти членів вашої бригади?

– Безпосередньо приводили вироки у виконання я, Матвєєв Михайло Родіонович і Алафера, помічник коменданта.

– Розкажіть, як проводився вами вирок у виконання над засудженими.

– Засуджених до вищої міри покарання привозили на машині в призначене для цього місце, тобто в ліс, виривали великі ями і там же, тобто в зазначеній ямі наказували заарештованому лягати вниз обличчям, після чого в упор з револьвера в заарештованого стріляли.

– Чи мали місце випадки побиття заарештованих до приведення вироку у виконання?

– Так, такі випадки дійсно мали місце (120).

       На початку «операції» сталася НП. Хтось із «обслуговуючого контингенту» проніс із собою ніж, і під час перевезення до місця розстрілу приречені на смерть перерізали мотузки, напали на конвой і спробували втекти. «Роботу» призупинили на чотири дні і відновили першого листопада, після вдосконалення технології страт. Засуджених «готували» в трьох кімнатах бараку, розташованих анфіладою. У першій кімнаті – «звіряли особу», роздягали і обшукували. У другій – роздягнених зв’язували. У третій – роздягнених і пов’язаних оглушували ударом дерев’яної «калатали» по потилиці. Потім вантажили в машину, людей по сорок, і накривали брезентом. Члени «бригади» сідали зверху. Якщо хтось із лежачих внизу приходив до тями, його «заспокоювали» ударом «калатали». Після прибуття на полігон людей скидали по одному в заготовлену яму, на дні якої стояв Матвєєв. Він особисто стріляв кожному в потилицю. Трупи присипали вапном і засипали.

       Розстріли проходили напередодні 20-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, 27 жовтня, 1,2,3 і 4 листопада 1937 г. Усього було розстріляно 1111 осіб: один по ходу справи помер, а четверо були витребувані і етаповані в слідчі в’язниці.

изображение_viber_2020-11-05_10-22-21

Comments are closed.